Реєстраційний номер
0825U002629, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
11-07-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Право на цивільну вогнепальну зброю як гарантія конституційного права на захист життя та здоров'я особи
Здобувач
Білак Микола Миколайович,
Керівник Івановська Алла Миколаївна
Опонент Пунда Олександр Олегович
Опонент Рядінська Валерія Олександрівна
Рецензент Галус Олена Олександрівна
Рецензент Гаврік Роман Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова
Опис
У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз теоретичних і практичних аспектів права на цивільну вогнепальну зброю як гарантії конституційного права на захист життя та здоров'я особи. Зокрема, у роботі розкрито історичну еволюцію та філософсько-правове підґрунтя права на захист, досліджено сучасний стан правового регулювання обігу цивільної вогнепальної зброї в Україні та обґрунтовано перспективи його вдосконалення з урахуванням міжнародного досвіду. Проаналізовано історичний розвиток права на захист життя та здоров'я.
Встановлено, що це право пройшло трансформацію від базового біологічного імпульсу до самозахисту до його формального закріплення у національному та міжнародному праві. Окремо автором досліджено філософсько-правові концепції, що обґрунтовували право на захист, зокрема, натуралістичний, позитивістський, теологічний та договірний підходи, а також систематизовано міжнародні та національні гарантії реалізації права на захист життя та здоров'я, вивчено їх співвідношення та особливості.
На основі проведеного аналізу визначено, що сучасна система гарантій права на захист має розгалужену структуру, однак окремі нормативні положення, особливо в контексті сучасних викликів, виявляються недостатньо ефективними через відсутність дієвих механізмів імплементації. Зокрема, за результатами ґрунтовного вивчення виявлено колізію між конституційними гарантіями права на захист та встановленими кримінальним законодавством межами необхідної оборони.
Обґрунтовано, що нормативні приписи статті 36 Кримінального кодексу України фактично звужують зміст конституційного права на захист, оскільки під загрозою кримінального переслідування законодавець встановлює обов'язок особи контролювати пропорційність своїх захисних дій замість природної інстинктивної реакції на небезпеку. З метою усунення зазначеної колізії у роботі запропоновано внести зміни до Конституції України, закріпивши вказівку на можливість обмеження права, визначеного частиною 3 статті 27 Основного Закону, у випадках, передбачених законом.
Окрему увагу у приділено дослідженню права на цивільну вогнепальну зброю як складової системи гарантій конституційного права на захист життя та здоров'я. Автором доведено, що право на цивільну вогнепальну зброю може стати ефективним інструментом самозахисту та захисту третіх осіб, оскільки даний засіб здатен компенсувати фізичну чи кількісну перевагу нападників та дозволяє створити психологічний бар'єр для потенційних правопорушників.
Проаналізовано сучасний стан правового регулювання права на цивільну вогнепальну зброю в Україні. Досліджено багаторівневу систему правовідносин у сфері обігу цивільної вогнепальної зброї, її структуру та особливості взаємодії суб'єктів. Визначено, що правотворча концепція до забезпечення контрольованого обігу зброї в Україні в умовах сьогодення ґрунтується на наступних принципах: диференціації вимог залежно від типу зброї та правового статусу заявника, пріоритетності безпекових аспектів через встановлення суворих вимог до потенційних власників та раціонального спрощення дозвільних процедур для осіб із доведеним досвідом поводження зі зброєю чи особливим правовим статусом.
На підставі порівняльного аналізу чинного законодавства та положень законопроекту «Про право на цивільну вогнепальну зброю» виявлено проблемні аспекти правового регулювання та запропоновано зміни для запобігання потенційним ризикам нецільового використання вогнепальної зброї. Зокрема, обґрунтовано необхідність встановлення абсолютної заборони на отримання зброї особами з непогашеною або незнятою судимістю незалежно від тяжкості правопорушення та підкреслено доцільність застосування конкретного переліку адміністративних правопорушень, що унеможливлюють одержання дозвільного документа.
Окрім того, у праці проведено аналіз суперечливих положень щодо громадянства, дієздатності та вікового цензу потенційних власників зброї і запропоновано шляхи вирішення наявних розбіжностей. Разом з тим, автором сформульовано аргументовану позицію щодо правового значення постанови державного виконавця про тимчасове обмеження прав боржника та впливу факту повідомлення про підозру на можливість володіння зброєю.
Дата реєстрації
2025-07-03
Додано/оновлено в НРАТ
2025-07-03 / 2026-07-01
