Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002691, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-08-2025 Статус Захищена Назва роботи Фортепіанна музика Ду Мінсіна в контексті еволюції його творчості Здобувач Цінь Юйхан ..., Керівник Чернявська Маріанна Станіславівна Опонент Кияновська Любов Олександрівна Опонент Степанова Олеся Юріївна Рецензент Копелюк Олег Олексійович Рецензент Савченко Ганна Сергіївна Опис Дисертацію присвячено вивченню фортепіанного доробку видатного китайського композитора, диригента і педагога Ду Мінсіна – одного з корифеїв китайського музичного мистецтва ХХ – початку ХХІ століть. Актуальність теми дисертації полягає в обгрунтуванні унікальної ролі фортепіанної музики Ду Мінсіна як «наріжного каменю» китайської академічної традиції, живого свідчення складної культурно-історичної епохи, зразка високої художньої цінності та, нарешті, безцінного педагогічного матеріала. Мета дослідження – обгрунтування універсальної ролі фортепіано як інструмента авторського самовираження в контексті еволюції творчості Ду Мінсіна. Об'єкт дослідження – музичне мистецтво ХХ – початку XXI століть. Предмет дослідження – фортепіанна музика Ду Мінсіна в контексті еволюції його творчості. Матеріалом дослідження є сольні фортепіанні твори Ду Мінсіна: Етюд (1955), Варіації (1956), «Танець Лотоса» (1958), сюїти за мотивами балетної музики «Русалка» (1959), «Червоний жіночий загін» (1964), дитячий цикл «Нове століття» (2000), Токата (2000), чотири Концерти для фортепіано з оркестром: № 1 «Весняне цвітіння» (1986), № 2 (1991), № 3 «Присвячується острову Гулан’юй» (2002), № 4 «Пробудження» (2020). Наукова новизна одержаних результатів. У дослідженні вперше: – реконструйовано життєтворчість Ду Мінсіна на основі систематизації біографічних даних та встановлення впливу на композитора його оточення та різних соціокультурних обставин; – запропоновано періодизацію творчості композитора, охарактеризовано процес професійної самореалізації митця через еволюцію його особистості у часовій перспективі; – виявлено взаємодію фортепіанного та оркестрового мислення Ду Мінсіна; – розглянуто жанрово-стильовий та виконавський аспект сольних фортепіанних творів та концертів для фортепіано з оркестром Ду Мінсіна. – Отримали подальший розвиток: жанрово-стильова панорама китайської фортепіанної музики (Бай Є, Сун Мейсюань), а також концепція феноменології композиторської творчості (праці Л.Кияновської, О.Копелюка, Н.Савицької). Висновки. Фортепіанна творчість Ду Мінсіна пройшла значний шлях розвитку, сутність якого визначається еволюцією в системі його ідейно-художнього мислення, яке розкриває весь його життєвий досвід. Його перші фортепіанні твори виникли на ґрунті, підготовленому китайською фортепіанною музикою початку ХХ століття. Вони розвивалися у руслі загальноєвропейських традицій, що дали імпульс розквіту національної композиторської школи. Становлення композиторської майстерності проходило під жорстким тиском соцреалізму, який вимагав створювати «зрозумілу» і «оптимістичну» колективну музику, часто на шкоду власній індивідуальності. Творча винахідливість та стійкість Ду Мінсіна виявилася в тому, що він знайшов баланс між зовнішніми вимогами та внутрішньою правдою. В середній період творчості композитору випало пережити виклик долі – абсурдний парадокс, коли він, будучи автором головного хіта епохи («Танець золотих змій», «Танець водоростей»), одночасно був оголошений ворогом народу, вигнаний і принижений. Багато оркестрових фрагментів з балетів Ду Мінсіна стали неймовірно популярними у фортепіанних перекладеннях. Дві фортепіанні сюїти Ду Мінсіна на музику балетів можна вважати неофіційним хітом тієї страшної епохи, яскравим прикладом віртуозного, енергійного, насиченого ритмами та оркестровим звучанням стилю композитора. Вивчення фортепіанних творів пізнього періоду Ду Мінсіна дозволяє побачити, як композитор, що пережив травму Культурної революції, знаходив нові шляхи вираження – можливо, більш стримані, поглиблені, але які зберігають вірність ліризму та ясності. У період творчої зрілості композитора відчувається більша врівноваженість, проникливість, «відлуння» пережитого, навіть якщо музика формально світла. Усвідомлення цієї трагедії кардинально змінює підхід, відчувається не лише феєрверк віртуозності та національного духу, а й гірка іронія долі. Тому, виконуючи пізні твори Ду Мінсіна, в його ліриці необхідно шукати відтінки мудрості, рефлексії, можливо, приглушеного болю. Звук має бути більш вдумливим, «пережитим». Вершиною фортепіанної творчості пізнього періоду Ду Мінсіна постають його фортепіанні концерти. Усі чотири Концерти для фортепіано з оркестром, які були написані автором у час творчої зрілості, виявилися важливим етапом професійної самореалізації митця і свідчать про «молодість» його пізнього періоду творчості. Сам композитор відзначав, що Перший концерт є його весною, Другий – буревієм, Третій – мудрістю, Четвертий – найвищою точкою свого досягнення. Загальну еволюційну лінію розвитку жанру фортепіанного концерту у творчості Ду Мінсіна можна охарактеризувати як шлях від чіткого мелодико-тонального синтезу (у концерті № 1) через уведення дисонантності (у концерті № 2) до лірико-філософської рефлексії (у концерті № 3) та узагальнення багатозначності буття (у концерті № 4). Дата реєстрації 2025-07-04 Додано в НРАТ 2025-07-04 Закрити