Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002695, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 16-08-2025 Статус Відмінена Назва роботи Камерний хоровий спів як феномен виконавської практики межі ХХ – ХХІ століть: когнітивний аналіз Здобувач Лю Дань ..., Керівник Шаповалова Людмила Володимирівна Опонент Бермес Ірина Лаврентіївна Опонент Заверуха Олена Леонідівна Рецензент Александрова Оксана Олександрівна Рецензент Бєлік-Золотарьова Наталія Андріївна Опис Дисертацію присвячено з’ясуванню актуального синтезу історії, методології та прагматики сучасного хорового мистецтва та камерного хорового співу як його складової в єдності з композиторським досвідом в цій сфері творчості. Актуальність теми обумовлена наступними чинниками: 1) недостатньою мірою обrрунування унікальної ролі камерного хорового співу як «гілки» сучасної виконавської практики; 2) творчою практикою ХХ століття, насиченою міжстильовими процесами в системі композиторського стилю, яка є історично завершеною системою, але за рахунок спадкоємності виконавського мистецтва, що вмістило в собі всі усталені історико-стильові моделі, має відкритий характер (культура-proto); 3) інтерпретологічним «поворотом» до особистості музиканта-виконавця, що потребує розробки в дискурсі виконавської когнітивістики. Мета дослідження – на ґрунті когнітивного аналізу стану новітньої мистецької практики та сучасного хорознавства та з’ясувати шляхи актуалізації камерного хорового співу в умовах глобалізації (межі ХХ–ХХІ століть). Об’єктом дослідження є світове хорове мистецтво ХХ століття як завершена художня система; предмет – камерний хоровий спів як феномен виконавської практики Західної Європи та України доби глобалізації. Матеріалом дослідження слугує хорове мистецтво України та Західної Європи, яке історично функціонує як виконавський феномен в історичному, сакральному та концертному хронотопі. Наукова новизна отриманих результатів. У музикознавстві вперше: • проведено системне дослідження хорового мистецтва ХХ століття як завершеної системи відкритого типу, що дозволило: • окреслити шляхи його актуалізації хорового мистецтва на новітньому етапі його розвитку: а) у спадкоємності від класико-романтичних тенденцій відродження автентичних історичних стилів виконавства до майбутніх трансформацій в постмодерні; б) при збереженні єдності композиторської творчості, виконавської та хорознавчої практики; – запропоновано методологічне обґрунтування сучасної хорової культури як художньої системи; – узагальнено позиції сучасного хорознавства щодо специфіки хорового мистецтва, мислення композиторів у цій жанровій сфері; – визначено роль хорової поліфонії в композиторсько-виконавській практиці України межі ХХ – ХХІ століть; – проаналізовані хорові твори О. Щетинського, В. Попова, Д. Бочарова, що увиразнили їх приналежність до духовної рефлексії, масштаб якої є багатовекторним і полісемантичним (релігійний, філософський, musica militare); – окреслено історико-стильову динаміку новітньої хорової виконавсько-мистецької практики в Україні як художньої системи, що трансформується в умовах глобалізації; – запропоновано алгоритм аналізу поліфонічної фактури хорового твору з урахуванням взаємовпливу композиторського стилю. Уточнено: композиторську інтерпретацію меси в хоровій творчості О. Щетинського та М. Попова, авторської концепції хорових творів Д.Бочарова, Еріка Ешенвальдса, Екабса Янчевскіса. Отримав подальший розвиток:когнітивний підхід до аналізу хорового твору. У висновках містяться результати дослідження. Констатується на новітньому етапі глобалізації культури світу наявність окремої «гілки» хорового мистецтва – камерного співу як ознаки кроскультурних процесів. Відбувається актуалізація камерного хорового співу як феномена, що досяг кульмінації на новітньому етапі глобалізації. Приклади хорової поліфонії творів Й.С.Баха та Б.Лятошинського були необхідними тому, що для китайських дослідників роль поліфонії європейського зразку має значення засвоєння «чужого досвіду», чинника професійної освіти. Тому вивчення поліфонії є обов’язковою складовою фахової освіти хормейстера. Питання «в чому полягає історико-стильова динаміка хорового мистецтва ХХ століття» має відповідь: у гетерогенному синтезі, продовженій поліпластовості історичних стилів та авторських технік письма європейської цивілізації, в їх системній єдності. Хорове мистецтво новітньої культурної доби ХХ–ХХІ століть крізь розмаїте багатство виконавської практики постає як художня система, цілісна картина світу, в якій віддзеркалюється соборний образ людства, яке співає – horo cantor, примножуючись в діяльності певного хорового колективу (одного концерту, творчого проекту). Окрему увагу було приділено діяльності академічного камерного хору «Кантус» м. Ужгорода (художній керівник та диригент – народний артист України Еміл Сокач) як візитівка національної культури. Дата реєстрації 2025-07-04 Додано в НРАТ 2025-07-04 Закрити