Реєстраційний номер
0825U002700, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
11-08-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Ансамблеві форми вокальної музики у сучасній виконавській практиці: жанрово-стильова специфіка
Здобувач
Ван Цзянь ...,
Керівник Зінченко Вікторія Олександрівна
Опонент Антонова Олена Григорівна
Опонент Гіголаєва-Юрченко Вікторія Олександрівна
Рецензент Романюк Ірина Анатоліївна
Рецензент Бєлік-Золотарьова Наталія Андріївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Дисертацію присвячено дослідженню жанрово-стильової специфіці ансамблевих форм вокальної музики у сучасній виконавській практиці.
Мета дослідження – виявити жанрово-інтонаційну специфіку ансамблевих форм вокального-сценічна драматургії у сучасній виконавській практиці.
Матеріалом дослідження обрано нотні джерела ансамблевих епізодів з семи китайських опер: «Жаль за минулим», «Цюй Юань» Ши Гуаннаня; «Сяйво зірки, яскраве сяйво» Фу Генчена та Ху І; «Король Чу», «Дика земля» Цзінь Сяна; «Глибокий палац і море бажань», «Одного разу на горі», «Ан Чонген» Лю Чженьцюя.
Наукова новизна одержаних результатів. У дослідженні вперше: - здійснено системну репрезентацію історико-стильової еволюції вокальних ансамблів, проаналізованих крізь призму стилістичних змін, драматургічних функцій та міжкультурних трансформацій;
- осмислено ансамблеві форми академічного вокального виконавства як інтегративний феномен, у якому поєднуються структурно-композиційна організація, інтонаційно-виразні засоби та драматургічна функція у просторі сценічної дії;
- застосовано компаративний підхід до аналізу моделей ансамблевого виконавства, зокрема в оперній традиції Західної Європи та сучасного Китаю, що дало змогу виявити особливості культурно-естетичної взаємодії та вокальної комунікації в багатонаціональному просторі опери;
- виконано поглиблений структурно-функціональний аналіз ансамблевих сцен сучасних китайських опер – «Жаль за минулим», «Цюй Юань» Ши Гуаннаня, «Король Чу» Цзінь Сяна, «Сяйво зірки, яскраве сяйво» Фу Генчена, Ху І та «Глибокий палац і море бажань», «Одного разу на горі», «Ан Чонген» Лю Чженьцюя – з урахуванням семантичного наповнення, драматургічного навантаження та виконавської взаємодії в контексті національного театру.
Подальшого розвитку набуло:
- специфіка ансамблевих сцен в операх китайських композиторів, що дозволяє розширити наукове розуміння вокальної драматургії у творах сучасного Сходу.
Уточнено:
- понятійно-категоріальний апарат аналізу ансамблевих форм у вокальному мистецтві (зокрема, інтерпретаційне осмислення понять «ансамбль», «інтонаційна взаємодія», «виконавська драматургія» у транскультурному контексті);
- специфіка функціонування ансамблевої взаємодії в умовах сучасного оперного театру, зокрема на стику традиційної і новітньої китайської сценічної стилістики.
У Висновках підводяться підсумки дослідження.
1. З’ясовано історико-естетичні передумови формування ансамблевих форм у європейській та китайській вокальній традиції.
2. Розроблено типологію вокальних ансамблів за структурно-композиційними, драматургічними й виконавськими критеріями.
3. Проаналізовано інтонаційно-драматургічну специфіку ансамблевих сцен у творах В. А. Моцарта, Дж. Россіні, Г. Доніцетті, Дж. Верді. Виявлено характерні ознаки: тричастинна форма (scena–tempo di mezzo–cabaletta), симультанне зіткнення характерів, темброва полярність, інтеграція поліфонічного розвитку та емоційної кульмінації.
4. Досліджено жанрово-стильові моделі дуетних сцен у китайських операх другої половини ХХ – початку ХХІ століття (Ши Гуаннаня, Цзинь Сяна, Фу Генчена, Ху І, Лю Чженьцюя). Визначено, що сучасна китайська дуетна сцена – це інтонаційно-філософська структура, що синтезує пентатонічні й діатонічні елементи, риторичну декламацію, bel canto, символіку кольору та сезонів.
5. Здійснено компаративний аналіз ансамблевих форм у європейській та китайській оперній традиції на рівні інтонації, драматургії й сценічної реалізації. Виявлено, що європейський ансамбль характеризується поліфонічною вертикаллю, гармонічною логікою, емоційною симультанністю, тоді як китайський – горизонталлю інтонаційних фраз, структурною ритуальністю, послідовною символікою.
6. Визначено інтерпретаційні підходи до виконання ансамблевих фрагментів у сучасній оперній практиці з урахуванням міжкультурного контексту. Показано, що ефективне виконання ансамблів потребує врахування інтонаційної автономії, тембрового балансу, сценічного діалогу, культурної семантики та риторичної інтонації.
7. Виявлено потенціал ансамблю як засобу художньої комунікації та моделювання міжособистісних і культурних взаємодій.
Дата реєстрації
2025-07-04
Додано/оновлено в НРАТ
2025-07-04 / 2026-09-12
