Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002753, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 14-07-2025 Статус Захищена Назва роботи Державна інвестиційна політика формування людського капіталу Здобувач Усенко Олена Юріївна, Керівник Сидоров Олександр Анатолійович Опонент Демченко Олександр Вікторович Опонент Ларіна Тетяна Федорівна Опонент Вітковський Юрій Петрович Рецензент М'ячин Валентин Георгієвич Опис В першому розділі узагальнено теоретичні засади та емпіричні дослідження людського капіталу, що дозволило визначити його ключову роль у забезпеченні економічного зростання, формуванні національного добробуту та стимулюванні соціально-економічного розвитку. Проаналізовано соціально-економічні передумови становлення теорії людського капіталу, зокрема інтеграцію досягнень третьої науково-технічної революції та зростання значення висококваліфікованої праці у структурі витрат виробництва. Розглянуто фундаментальні взаємозв’язки між інвестиціями, освітою, державною політикою та економічною віддачею людського капіталу на основі досліджень Т. Шульца та Г. Беккера, що дозволило виявити його відмінності від фізичного капіталу та визначити значущість позитивних екстерналій для суспільства. Доведено, що усвідомлення цих екстернальних ефектів формує передумови для ефективної державної політики у сфері розвитку людського капіталу через забезпечення доступу до освіти, охорони здоров’я та створення сприятливого регуляторного середовища. Досліджено інвестиції в людський капітал як детермінанту комплексного економічного розвитку в умовах глобалізаційних трансформацій. Розкрито взаємозв’язки між інноваційною динамікою, соціальною мобільністю та інституційною еволюцією. Визначено значення гендерних аспектів у процесах управління людським капіталом, що активізують кумулятивні ефекти, сприяють підвищенню продуктивності праці та формуванню інклюзивних економічних моделей. Охарактеризовано роль гендерно - орієнтованої політики у трансформації людського капіталу на стратегічний ресурс сталого розвитку, що інтегрує соціальні, технологічні та екологічні чинники в систему довгострокової конкурентоспроможності. Розкрито ключову роль державної інвестиційної політики у формуванні людського капіталу. Досліджено стратегічні напрями державного інвестування в освіту, охорону здоров’я, науку та інновації, що забезпечують якісний розвиток людського потенціалу. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до формування людського капіталу через поєднання матеріальних і нематеріальних інвестицій. Виокремлено механізми стимулювання приватних інвестицій, включаючи податкові пільги, гранти та державно-приватне партнерство. Встановлено, що адаптація політики до регіональних особливостей дозволяє мінімізувати територіальні диспропорції та забезпечити збалансований розвиток людського капіталу. Визначено державну інвестиційну політику як важливий інструмент підвищення конкурентоспроможності країни, що сприяє сталому економічному зростанню через ефективне використання людського потенціалу. В другому розділі досліджено еволюцію концептуальних підходів до оцінювання людського капіталу, що пройшли шлях від традиційних вартісних методик до складних економетричних моделей, здатних враховувати багатофакторний вплив інвестицій у здоров’я та освіту на довгострокову продуктивність трудових ресурсів. Виявлено чутливість людського капіталу України до макроекономічних змін, що зумовлює необхідність комплексного регулювання державної політики у цій сфері. Проаналізовано альтернативні методи оцінювання, зокрема методологію Джоргенсона-Фраумені та Індекс людського капіталу, які деталізують структурні аспекти взаємозв’язку між інвестиціями в людський капітал та економічним зростанням. Доведено кореляцію між складовими Індексу людського капіталу та окремими Цілями сталого розвитку, що підтверджує доцільність інтеграції відповідних індикаторів до стратегій соціально-економічного розвитку. Здійснено комплексне дослідження інвестиційних процесів у сфері людського капіталу в Україні. Визначено ключові суб’єкти інвестування – домогосподарства, державні інституції та корпоративний сектор. Виокремлено специфіку сімейних інвестицій, що включають не лише фінансові витрати, а й часові ресурси, спрямовані на розвиток когнітивних компетенцій та здорового способу життя. Досліджено інституційні зміни у сфері освіти, серед яких позитивні тенденції, зокрема диверсифікація форм власності навчальних закладів та розширення державно-приватного партнерства, а також проблеми, зокрема депривація освітніх послуг у сільській місцевості та дисбаланс між попитом і пропозицією на ринку праці. Виявлено значну частку приватних витрат на охорону здоров’я, що обмежує доступ до якісних медичних послуг, особливо в сільській місцевості. Оцінено наслідки пандемії COVID-19 та військових дій, які спричинили системні дисфункції у сферах освіти та охорони здоров’я. Дата реєстрації 2025-07-07 Додано в НРАТ 2025-07-07 Закрити