Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002797, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 02-09-2025 Статус Захищена Назва роботи Діагностична та прогностична роль поліморфізмів rs1927911, rs2149356 та rs4986790 гена TLR4 у розвитку та прогресуванні діабетичного макулярного набряку при цукровому діабеті 2 типу Здобувач Галицька Єлизавета Павлівна, Керівник Риков Сергій Олександрович Опонент Карлійчук Марина Аксентіївна Опонент Коновалова Наталія Валеріївна Рецензент Жабоєдов Дмитро Геннадійович Рецензент Скрипник Рімма Леонідівна Опис Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання сучасної офтальмології – підвищенню ефективності діагностики та прогнозування розвитку та прогресування діабетичного макулярного набряку при цукровому діабеті 2 типу у пацієнтів з української популяції на підставі дослідження ролі поліморфізмів rs1927911, rs2149356 та rs4986790 гена TLR4. Обґрунтування вибору теми дослідження. Згідно з даними ВООЗ цукровий діабет (ЦД) розглядають як одну з провідних причин хронічних неінфекційних захворювань у світі, а серед захворювань ендокринної системи він посідає перше місце (Teo Z.L. та співав., 2021; Xiao H. та співав., 2023). За останні 40 років загальна кількість людей із ЦД збільшилася в чотири рази, а до 2035 року цей показник перевищуватиме 500 млн. осіб (Lotfy М. та співав., 2017; Khan М.А. та співав., 2020). Відомим фактом є те, що 9 з 10 хворих на ЦД (90%) мають ЦД 2-го типу (ЦД2). Слід зазначити, що останні роки на зростання захворюваності цукровим діабетом 2 типу та розвиток його ускладнень впливає хронічний стрес. Цей стан деякі дослідники визначили, як діабетичний дистрес (Сергієнко ВО та співав., 2025., Pankiv VI, Yuzvenko TYu, Mykhalchyshyn GP., 2024). Ця проблема особливо актуальна в Україні, так як наша країна з 2022 року перебуває в стані повномасштабної війні внаслідок вторгнення. Очні прояви визнано одними з найчастіших мікросудинних ускладнень ЦД, що є основною причиною втрати зору та сліпоти у всьому світі серед населення працездатного віку (Wang W. & Lo A.C., 2018; Simó-Servat O. та співав., 2019). Найчастішим очним ускладненням ЦД є діабетична ретинопатія (ДР), яку, за даними європейської програми вивчення сліпоти та погіршення зору VISION (1990-2020), мають 950 тис людей у Європейському регіоні. Непроліферативну ДР (НПДР) визначають у 38%, тоді як проліферативну (ПДР) – у 10% пацієнтів з ЦД2 і стажем 20 років і більше (Flaxman S.R. та співав., 2017; Gurung R.L. та співав., 2020). До типових очних ускладнень ЦД2, що виявляються в порушенні центрального зору, належить розвиток діабетичного макулярного набряку (ДМН) (Могілевський С.Ю. та співав., 2019). Світова захворюваність на ДМН у 2014 році становила 2,3% (Dabir S. та співав., 2014), а згідно з результатами дослідження 2022 року – вже 7% (Santhakumaran S. та співав., 2022). За даними Вісконсінтського епідеміологічного дослідження діабетичної ретинопатії, поширеність ДМН у хворих на ЦД2, в яких вже було діагностовано НПДР, досягає 53%, а при ПДР – 56%. Основними патогенетичними механізмами ЦД2 є хронічна гіперглікемія, яка призводить до активації побічних шляхів метаболізму глюкози, а також гіперінсулінемія з інсулінорезистентністю (Тронько М.Д. та співав., 2021). Їх реалізація сприяє розвитку хронічного запалення, що підтверджують присутність численних прозапальних молекул як в крові пацієнтів з ЦД2, так і в очній рідині (Takeuchi М. та співав., 2017). Дегенеративні зміни сітківки на тлі хронічного низькоінтенсивного запалення стають причинами локальних порушень мікроциркуляції (Zhang J. & Zhang C., 2022; Hashemi H. та співав., 2022). Згідно з результатами широкомасштабних досліджень із вивчення впливу генетичних та епігенетичних факторів на розвиток патологічних процесів (GWAS – genome wide association study, next generation sequencing study) було виявлено низку специфічних рецепторних білків, функцією яких є розпізнавання образів, що моделюють характер та перебіг адаптивної імунної відповіді, серед яких окремо виділяють мембранно-асоційовані Tollподібні рецептори (TLR) (Graham P.S. та співав., 2018; Liu Y. та співав., 2022; Yu X. & Rong S., 2023). Їх активує низка молекул, що надмірно утворюються за умов ЦД (Hug H. та співав., 2018; Cen X. та співав., 2018) та експресуються на мембранах імунокомпетентних клітин (Boukeileh S. та співав., 2022). Реалізація численних сигнальних шляхів, що опосередковані TLR, підтримують перебіг хронічного запалення сітківки (Aranda-Uribe I.S. та співав., 2021). Сучасні мета-аналізи показали, що мутації генів TLR4 здатні як підвищувати, так і знижувати ризик розвитку очних ускладнень ЦД2 (Zhang Y. та співав., 2022; Fan J. & Liang R., 2020). Однонуклеотидні поліморфізми (SNP) TLR4 були ідентифіковані як фактори, що впливають на ризик ЦД2 і ДР за рахунок моделювання фенотипічних проявів. Біоінформаційні дослідження показали зв'язок гена TLR4 з запаленням, ангіогенезом та неоваскуляризацією сітківки при ЦД2 (Gu C. & Lhamo T., 2020; Wang N. та співав., 2022). Серед низки поліморфізмів, що розташовані у інтроні гена TLR4, з ЦД2 був найсильніше пов’язаний rs1927911 (Xu Y. та співав., 2015). Дата реєстрації 2025-07-09 Додано в НРАТ 2025-07-09 Закрити