Реєстраційний номер
0825U002806, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
04-07-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Комплексне хірургічне лікування гострого панкреатиту із врахуванням індивідуального підходу до пацієнта.
Здобувач
Фешовець Назар Михайлович,
Керівник Пиптюк Олександр Володимирович
Опонент Польовий Віктор Павлович
Опонент Шапринський Володимир Олександрович
Рецензент Василюк Сергій Михайлович
Рецензент Ткачук Олег Степанович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Івано-Франківський національний медичний університет
Опис
Гострий панкреатит (ГП) – запальне ураження підшлункової залози, що виникає внаслідок активації її власних ферментів із подальшим автолізом тканин, розвитком місцевої й системної запальної відповіді та високим ризиком тяжких ускладнень. У країнах Східної Європи й Україні провідним етіологічним фактором є зловживання алкоголем, що зумовлює гострий алкогольний панкреатит (ГАП). Алкогольна форма ГП становить до третини всіх випадків і супроводжується значним відсотком некрозів, поліорганною недостатністю та високою летальністю. Попри накопичення знань про патогенез і нові підходи до лікування, універсальних стратегій ведення хворих немає. Метою дослідження було підвищити ефективність діагностики й лікування ГАП з урахуванням патогенетичних механізмів і індивідуальних особливостей пацієнтів. У дослідження залучено 110 пацієнтів із ГАП, діагноз підтверджено за класифікацією Atlanta (2012). Хворих розподілено на дві групи. І група отримувала інфузійну терапію розчином Рінгера лактат за стандартним протоколом із корекцією об’єму відповідно до ультразвукових критеріїв гіповолемії (зменшення діаметра лівого шлуночка <25 мм). Цільовими показниками були підтримання діурезу, адекватного артеріального тиску й гематокриту. ІІ групі призначали збалансовані розчини кристалоїдів (Стерофундин ISO, Рінгер лактат), а обсяг інфузії розраховували індивідуально за біоімпедансним методом із урахуванням антропометричних та фізіологічних показників. Для оцінки ефективності проведено порівняльний аналіз лабораторних маркерів на різних фазах захворювання. У ранній фазі (1–3 доба) найбільш інформативним було визначення активності ліпази (чутливість 82–85 %, специфічність понад 92 %). На 5–8 добу найбільш достовірним показником тяжкості був С-реактивний білок, а з 11-ї доби – ЛАЛ-тест для діагностики бактеріальних ускладнень (чутливість 90 %, специфічність 99 %). Вивчено гідратаційний профіль пацієнтів. У групі стандартної терапії при середньотяжких формах ГАП із 3–5 доби спостерігалася схильність до гіпергідратації, що супроводжувалося перевищенням референтних значень об’єму внутрішньосудинного русла. У пацієнтів із тяжким перебігом тривала гіпогідратація зберігалася протягом 14 діб лікування. Індивідуалізований підхід із біоімпедансним моніторингом дозволяв уникнути цих порушень, досягати цільових показників гідратації швидше й стабільніше. Запропоновано алгоритм інфузійної терапії, що передбачає корекцію об’єму залежно від відхилень гідратаційного профілю: при гіпогідратації – збільшення інфузії, при загрозі гіпергідратації – зменшення об’єму і призначення діуретиків за показами. Для профілактики ацидозу рекомендовано препарати з резервною лужністю (ацетат, малат). Ефективність методики оцінено за динамікою клінічних параметрів і показниками якості життя (GIQLI) і шлунково-кишкової симптоматики (GSRS). За результатами спостереження, індивідуальний підхід до терапії з використанням біоімпедансного аналізу достовірно поліпшував клінічні результати і сприяв швидшому відновленню. Наукова новизна. Вперше встановлено діагностичну точність ЛАЛ-тесту як маркера інфекційних ускладнень при ГАП. Проаналізовано зміну інформативності лабораторних показників на різних етапах захворювання. Досліджено вплив біоімпедансного контролю об’єму інфузії на перебіг ГАП. Обґрунтовано доцільність застосування збалансованих розчинів із резервною лужністю для корекції ацидозу. Практичне значення. Розроблений алгоритм дозволяє індивідуалізувати інфузійну терапію, уникати гіпо- й гіпергідратації, скорочувати час досягнення клінічної стабілізації. Обґрунтовано необхідність комплексного моніторингу біоімпедансного профілю та лабораторних маркерів запалення залежно від фази захворювання. Використання анкет GIQLI і GSRS доцільне для об’єктивної оцінки результатів лікування.
Ключові слова: гострий панкреатит, алкогольний панкреатит, підшлункова залоза, інфузійна терапія, біоімпедансометрія, лабораторна діагностика, гідратаційний профіль, інфекційні ускладнення, кислотно-лужний баланс, якість життя.
Дата реєстрації
2025-07-09
Додано/оновлено в НРАТ
2025-07-09 / 2026-07-14
