Реєстраційний номер
0825U002839, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-08-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Оркестрування в творах сучасних українських композиторів: досвід системного моделювання
Здобувач
Богатирьов Володимир Олександрович,
Керівник Савченко Ганна Сергіївна
Опонент Жарков Олександр Миколайович
Опонент Черноіваненко Алла Дмитрівна
Рецензент Малий Дмитро Миколайович
Рецензент Мельник Алла Олексіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
У дисертації пропонується розробка методу аналізу оркестрування шляхом системного моделювання.
Об’єктом дослідження є оркестрова творчість сучасних українських композиторів, а предметом – оркестрування як системне явище в творах сучасних українських композиторів. Мета – обґрунтувати метод аналізу оркестрування як системного явища в творах сучасних українських композиторів.
Матеріалом дослідження є партитури оркестрових творів українських композиторів однієї генерації, зокрема В. Польової («Langsam», «Ono», «Nova»), З. Алмаші (Concerto grosso №4 «Пори року»), Б. Фроляк (Симфонія №3 «Любов»). Прикладом історично орієнтованого оркестрування обрано партитуру М. Вербицького (співогра «Підгіряни») в оркеструванні В. Богатирьова.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації вперше:
• складено поняттєву систему оркестрування, узгоджено трактування понять в різних національних традиціях;
• з’ясовано кореляцію оркестрування зі стилем і природою жанру;
• обґрунтовано метод «історично орієнтованого оркестрування», надано його дефініцію і введено його до наукового обігу сучасного музикознавства;
• розроблено та апробовано науковий метод аналізу оркестрування як системного явища із застосуванням трьох аналітичних моделей: концепційно стильової, жанрово детермінованої, історично орієнтованої;
• апробовано метод системного моделювання на обраних творах сучасних українських композиторів («Langsam», «Ono», «Nova» В. Польової, Concerto grosso №4 «Пори року» З. Алмаші, Симфонія №3 «Любов» Б. Фроляк), а також співогрі «Підгіряни» М. Вербицького в оркеструванні В. Богатирьова.
Наявність взаємопов’язаних компонентів оркестрування дозволяє уявити його як систему з семи рівнів: від оркестру та тембрів інструментів до художнього задуму. У дослідженні пропонується три моделі аналізу системи оркестрування: «концепційно стильова» встановлює вплив індивідуального стилю та творчого задуму композитора на оркестрові рішення; «жанрово детермінована» підкреслює зв’язок оркестрування з жанром, який виявляється на рівні функціонування інструментів, виборі складу, фактурного оформлення тощо; «історично орієнтована модель» враховує використання композитором стильових або жанрових зразків минулих епох, що проявляється у стилізації, зокрема, у його різновиді – методі «історично орієнтованого оркестрування».
Метод системного моделювання, апробований в роботі при аналізі оркестрування творів В. Польової, Б. Фроляк, З. Алмаші та М. Вербицького–В. Богатирьова, довів наступне. Застосування концепційно стильової моделі до творів В. Польової дозволило окреслити риси її оркестрового стилю, ключовими для котрого є програмний симфонізм та відповідність складу оркестру художньому задуму, а оркестрування слугує основним засобом передачі програмного змісту, відображаючи різноманітні психоемоційні стани. Використання аналогічної моделі при аналізі Симфонії №3 «Любов» Б. Фроляк дало можливість констатувати звернення композиторки до принципів симфонізму і з’ясувати, що оркестрування в її творі разом з тематизмом, гармонією і фактурою є важливим засобом втілення образного змісту.
Жанрово детермінована модель аналізу в Concerto grosso №4 «Пори року» З. Алмаші дала змогу встановити, що оркестрування є вирішальним чинником відтворення жанру, адже формує його «ґенокод». Жанровідтворення засобами оркестрування реалізується через функціонально розділені групи concertino (солісти) і ripieno (основний склад оркестру), взаємодію у зіставленні тембрів і звукових мас, унікальну темброву драматургію, що є ключовою для втілення як жанру concerto grosso, так і програмного задуму.
Історично орієнтована модель при аналізі співогри «Підгіряни» М. Вербицького в оркеструванні автора дослідження дозволила обґрунтувати доцільність застосування методу «історично орієнтованого оркестрування» в роботі над цим твором. Його сутність полягає в опорі оркеструвальника на засади оркестрового стилю М. Вербицького та класичного оркестрового стилю. Застосування такого методу зумовило вибір малого симфонічного оркестру без тромбонів і туби, нерівнозначність у трактуванні його оркестрових груп, диференціацію у взаємодії оркестру зі співочими голосами, а також застосування базових виконавських технік.
Дата реєстрації
2025-07-10
Додано/оновлено в НРАТ
2025-07-10 / 2026-10-08
