Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002849, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 15-08-2025 Статус Запланована Назва роботи Реставрація стінописів XVIII-XX ст. Ужгородського Хрестовоздвиженського Кафедрального Собору: проблеми методології збереження різночасових живописних нашарувань Здобувач Карпів Василь Євгенійович, Керівник Мельник Іван Андрійович Опонент Лесів Андрій Петрович Опонент Оляніна Світлана Валеріївна Рецензент Бенях Наталія Миронівна Рецензент Бакович Олена Петрівна Опис Дисертація присвячена виявленню ефективних способів вивчення та збереження багатошарового різночасового стінопису на прикладі монументального малярства греко-католицького катедрального собору Воздвиження Чесного Хреста в Ужгороді. Основну увагу приділено вдосконаленню, адаптації та апробації в реставраційній практиці України європейської методики розкриття і збереження в одному об’єкті малярських шарів різних епох за допомогою розшарування і перенесення верхнього фарбового шару на нову основу. Збереження історико-культурної спадщини є актуальним та пріоритетним напрямком розвитку суспільства, яке думає про свою перспективу й ідентичність. Сучасна культура не постала з чистого аркуша, але має під собою міцну платформу тривалого попереднього розвитку. Вона є результатом багатовікових трансформацій, дифузії та взаємопроникнення ідей, світоглядних засад та мистецьких форм, а тому цінність минулого для суспільства майбутнього є беззаперечною і всі пам’ятки, які є своєрідними свідками і знаками попередніх етапів культури, потребують уважного вивчення і якомога кращого збереження в автентичному, неспотвореному стані. Наукова реставрація включає заходи, які пов'язані зі збереженням, атрибуцією та представленням пам’яток мистецтва, культури, історії. Зокрема, процес поетапної роботи над об’єктом мистецтва вимагає залучення досягнень точних наук, застосування сучасних реставраційних технологій, проведення комплексного мистецтвознавчого аналізу. У цій дисертації розглядається актуальна проблема збереження монументального живопису, який складається з різночасових шарів порівняно однакової мистецької вартості, та досліджуються реставраційні практики консервації таких шарів настінного малярства в межах одного об’єкту. Пам’ятки архітектури, які мають пізні записи по первісному стінописі, часто є свідками еволюції естетичних пріоритетів, ідеологічних запитів, художніх стилів і мистецьких технік. Уся ця цінна для дослідника і загалом для нащадків інформація зосереджена і в нижніх, і у верхніх шарах малярства. Однак традиційні методи реставрації переважно передбачають видалення пізніших нашарувань, апріорі приймаючи за беззаперечну цінність первісне зображення і часто відмовляючи у визнанні мистецького чи історичного значення пізнішим записам, тим самим прирікаючи їх на небуття. Ця робота покликана на конкретних прикладах продемонструвати хибність такого узагальненого підходу. У ній наголошено, що у кожному конкретному випадку пам’ятку з багатовіковою історією слід розглядати як унікальну і бути дуже уважним до вивчення специфіки її малярських шарів, прагнути максимально повно зберігати їхню накопичену впродовж століть своєрідність. Завдання вивчення і збереження кількох шарів монументального живопису спроможна виконати реставраційна практика з розшарування стінопису та перенесення живописних фрагментів на нову основу. Вона відкриває нові можливості не лише в охороні історико-культурної багатоманітності спадщини, але й допомагає у мистецтвознавчому дослідженні та атрибуції багатошарового живопису, розкриваючи приховані мистецькі твори, але не руйнуючи малярство, нанесене поверх них. Тому у цій дисертації докладно розглянуто й критично проаналізовано досвід вітчизняних і зарубіжних реставраторів у здійсненні операцій розшарування і перенесення стінопису, успішно апробовано вдосконалену технологію розшарування стінопису XVIII ст. і ХІХ ст. і монтування малярського шару ХІХ ст. на нову, спеціально підготовлену основу. Важливість, потрібність і актуальність завдань впровадження в українській реставраційній справі ефективних європейських методик вивчення і збереження багатошарового стінопису спонукала провести детальний огляд вітчизняного та зарубіжного досвіду в цій сфері. Систематизації та критичному аналізу підлягали: критерії вибору реставраційних матеріалів і методів, алгоритми дій з розшарування малярства, способи виготовлення для нього нової основи, методи монтування його на нову основу. Врахування цілого комплексу даних, отриманих в результаті реставраційних досліджень (історико-архівних, техніко-технологічних, фізико-хімічних з використанням традиційних та інноваційних технологій), дозволяє більш точно ідентифікувати авторство, стиль і час створення живопису. Це сприяє підвищенню якості науково-дослідницької роботи в галузі реставрації, а також впровадженню етичних норм у процесі збереження культурної спадщини. Дослідження також підкреслює важливість інтеграції сучасних методів і практик реставрації для досягнення більшої точності у вивченні та збереженні монументального багатошарового живопису. У підсумку, робота вносить вагомий вклад у розвиток теорії та практики реставрації, пропонуючи нові підходи до збереження мистецьких об’єктів, багатих на різночасову культурно-історичну інформацію. А це, своєю чергою, сприяє збереженню автентичності і цілісності культурного спадку для майбутніх поколінь. Дата реєстрації 2025-07-10 Додано в НРАТ 2025-07-10 Закрити