Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002893, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 15-07-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Правове регулювання співробітництва держав-членів Європейського Союзу в сфері забезпечення прав осіб з інвалідністю. Здобувач Майданік Сергій Вікторович, Керівник Яковюк Іван Васильович Опонент Федорова Алла Леонідівна Опонент Фомічов Костянтин Сергійович Рецензент Бойчук Дмитро Сергійович Рецензент Трагнюк Олеся Янівна Опис Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці міжнародного правадослідженням, яке присвячене комплексному розкриттю особливостей правової регламентації співробітництва держав-членів Європейського Союзу в сфері забезпечення прав осіб з інвалідністю, а також правовим аспектам політики ЄС у цій сфері. У роботі обґрунтовано, що співробітництво держав у сфері забезпечення прав осіб з інвалідністю активізується із формуванням такої галузі міжнародного права як міжнародне право прав людини у другі половині ХХст. При цьому зазначається, що перші міжнародні договори, що стосувалися захисту окремих прав цієї уразливої групи, почали прийматися у рамка Міжнародної організації праці, яка доклала чимало зусиль для розвитку цього напрямку правової регламентації. У цей період заходи у сфері захисту прав осіб з інвалідністю були сфокусовані переважно на наданні соціальної допомоги працівникам з інвалідністю, вирішенні питань професійної підготовки та встановленні гарантій компенсації при нещасних випадках на виробництві. До осіб з інвалідністю в цей період застосовувався благодійний підхід, внаслідок чого вони розглядалися не як суб’єкти, а як об'єкти соціального захисту. Доведено, що розвиток захисту прав осіб з інвалідністю, як на універсальному, так і регіональному рівнях, еволюціонував зі зміною підходів до розуміння інвалідності (від медичної моделі до соціального підходу, який підкреслює важливість усунення бар’єрів у суспільстві). Цей розвиток був досить стрімким, оскільки в той час як Декларація про права інвалідів 1975 р. ще відображала медичний підхід до розуміння інвалідності, Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів 1993 р. ознаменували повний перехід до соціальної моделі розуміння інвалідності. Розвиток міжнародної концепції інвалідності та стандартів захисту прав осіб з інвалідністю протягом XX століття відбувався, головним чином, в рекомендаційних актах. Прийняття у 2006 р. Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (КПОІ) стало новим етапом у розвитку міжнародного права прав людини і, зокрема, у сфері захисту прав осіб з інвалідністю на універсальному рівні. Обгрунтовано, що важливою особливістю КПОІ, яка вирізняє її поміж інших міжнародних договорів з прав людини, є закріплені у Конвенції повноваження її контрольного механізму (Комітету ООН з прав осіб з інвалідністю), які можна розглядати як важливу гарантію захисту прав осіб з інвалідністю. Йдеться про право Комітету ООН з прав осіб з інвалідністю розглядати питання про виконання Конвенції державою-учасницею на підставі достовірної інформації, яку Комітет має у своєму розпорядженні, у випадку, коли держава-учасниця не подала періодичну доповідь. Такі повноваження спрямовані на вирішення однієї з проблем функціонування договірних органів з захисту прав людини – недисциплінованості держав-учасниць щодо звітування. Доведено, що формування міжнародних стандартів у сфері захисту прав осіб з інвалідністю ґрунтується на ширшому понятті міжнародних стандартів прав людини, які визначають не лише перелік загальновизнаних прав, а й мінімальні умови та механізми їх реалізації. Такі стандарти мають бути юридично обов’язковими, узгодженими з міжнародними нормами, чітко сформульованими та забезпеченими механізмами і гарантіями їхнього впровадження. З огляду на це, морально-політичні документи (як, наприклад, декларації) або акти, що регулюють окремі сфери, не можуть вважатися повноцінними міжнародними стандартами. Натомість, ключовим документом, який закріплює міжнародні стандарти у сфері прав осіб з інвалідністю, є Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, яка охоплює весь спектр прав і свобод, містить зобов’язання держав та встановлює основу для контролю за їх виконанням. При цьому, Конвенція має рамковий характер, залишаючи державам свободу у виборі засобів для реалізації її положень на національному рівні. Водночас, важливою формою впливу на формування стандартів у сфері захисту прав осіб з інвалідністю на універсальному рівні є оприлюднення Комітетом з прав інвалідів авторитетних заяв, відомих як зауваження загального порядку. Вони пояснюють положення Конвенції, сприяють її єдиному тлумаченню та гармонізації законодавства держав-учасниць. Хоча зауваження не мають обов’язкової сили, їх роль у формуванніі встановлені міжнародних стандартів є вкрай значущою. Важлива роль у розуміння змісту стандартів у сфері захисту прав людини також належить регіональним організаціям та органам. Зокрема Раді Європи та Європейському Суду з прав людини. Доведено, що права осіб з інвалідністю тривалий час не були серед пріоритетів європейської інтеграції у рамках Європейських співтовариств, яка зосереджувалась переважно на економічних питаннях. Дата реєстрації 2025-07-11 Додано в НРАТ 2025-07-11 Закрити