Реєстраційний номер
0825U002974, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
16-07-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Фольклористична діяльність Михайла Возняка: ідеї та концепції.
Здобувач
Шумейко Оксана Андріївна,
Керівник Івашків Василь Михайлович
Опонент Наумовська Олеся Владиславівна
Опонент Лановик Зоряна Богданівна
Рецензент Сокіл Ганна Петрівна
Рецензент Пилипчук Святослав Михайлович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський національний університет імені Івана Франка
Опис
У дисертації досліджено внесок Михайла Возняка у розвиток української фольклористики. Проаналізовано його уснословеснознавчі публікації, зосереджено увагу на публікаційній діяльності, оцінках внеску у фольклористику інших вчених, прояснено погляди вченого на проблеми зв’язків фольклору й літератури. Джерельною базою дисертаційної роботи стали праці М. Возняка, зокрема «Історія української літератури», з якої виокремлено її фольклористичний складник; спеціальні розвідки про народну прозу, пісенність; праці про фольклористичну діяльність членів «Руської трійці», Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова та Івана Франка, які відіграли ключову роль у становленні української фольклористики як науки. У першому розділі «Усна словесність у науковому дискурсі Михайла Возняка» проаналізовано історіографію досліджень напрацювань академіка. З’ясовано, що вчений розглядав фольклор і літературу як два складники усієї словесності, водночас розуміючи їхню специфіку. Зауважено, що вченого цікавили пісенні рукописні збірники; фольклористична діяльність окремих дослідників, зокрема тих, котрі порушували актуальні наукові питання. Звернено увагу на вагомий внесок Возняка у дослідження фольклорної прози, зокрема казок, легенд та переказів – вчений упорядкував два науково-популярні збірники фольклорних творів цих жанрів. Немало зробив академік для розвитку української фольклористики, досліджуючи коляди, вертеп, інтермедії. Підкреслено важливість праці «Історія української літератури», яка представляє українську словесність давнього періоду розвитку в органічному поєднанні її усної й писемної форм. Розглядаються праці різних дослідників, які аналізували наукові розвідки Возняка-фольклориста. Сюди належить І. Франко, котрий одним із перших оцінив працю М. Возняка «Маркіян Шашкевич як фольклорист», підкресливши її ґрунтовність. Високу оцінку фольклористичним студіям Возняка дали М. Вальо, М. Вовк, Р. Горак, М. Гнатюк, В. Давидюк, І. Денисюк, В. Івашків, Л. Клебан, М. Легкий, Ю. Медведик, М. Мороз, М. Нечиталюк, О. Пеньковська, Ф. Савченко, Г. Сокіл, О. Шутак тощо. У другому розділі «Фольклорні тексти як об’єкт наукової уваги Михайла Возняка» розглядаються жанри народної словесності, які вивчав академік. З’ясовано, що у праці «Історія української літератури» він звертав увагу на билини, колядки, весільні та похоронні пісні, голосіння, гаївки, пісні літературного походження, інтермедії. Доволі інформативною з погляду фольклористики є третя книга, в якій автор ґрунтовно описав драму, елементи якої бачимо у весільних обрядах, під час вшанування пір року чи навіть виконання пісень. Проаналізовано внесок вченого у дослідження історичних пісень та козацького епосу, який виникав як реакція народу на політичні події. В одній зі спеціальних праць, зокрема «Давньоукраїнська поезія різдвяних свят: коляди і вертеп» М. Возняка, є багато відомостей про вертепні дійства. Зазначено, що автор виокремлював ляльковий та живий вертеп, аналізував його персонажів, вказував на функції, мотиви. Проаналізовано й науково-популярні збірки творів фольклорної прози «Українські перекази» та «Українські народні казки». Зазначимо, що автор не розмежовував перекази і легенди, то ж до праці «Українських переказів» увійшли й легенди. Важливість видання текстів неказкової прози насамперед у тому, що він одним із перших «повизбирував» перекази з різних публікацій. Підкреслено також наукову цінність праць М. Возняка, що стосуються пісенного фольклору. Зауважено, що М. Возняк під час опрацювання різноманітних збірок пісень, зокрема польських, віднаходив українські, їх аналізував і публікував. У третьому розділі «Тенденції розвитку української фольклористики: погляд Михайла Возняка» досліджено фольклористичну діяльність науковців в оптиці академіка. Оскільки вчений писав про багатьох дослідників, виокремлено лише тих, кому М. Возняк приділяв найбільше уваги. Це діячі «Руської трійці», М. Костомаров, М. Драгоманов та І. Франко. З’ясовано, що з «Руської трійці» найбільше праць у М. Возняка є про діяльність її очільника Маркіяна Шашкевича. Вчений, однак, аналізував і збирацько-дослідницьку діяльність усіх членів угруповання. М. Возняк високо оцінював фольклористичну діяльність М. Костомарова, підкреслював його активну позицію у справі необхідності дослідження та публікацій українського фольклору. Оскільки М. Драгоманов серйозно впливав на науковий світогляд академіка, тому Возняк мало коментував його напрацювання, здебільшого публікував віднайдені тексти. Найбільш знаковою постаттю для М. Возняка був І. Франко, про життя і творчість якого вчений написав чимало наукових праць. Ключовим є листування не лише І. Франка, які ретельно простудіював М. Возняк, а також інших науковців, зокрема М. Костомарова, М. Драгоманова. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що вивчення діяльності М. Возняка як фольклориста є важливим для дослідження історії української фольклористики.
Дата реєстрації
2025-07-16
Додано/оновлено в НРАТ
2025-07-16 / 2026-07-01
