Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003038, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 26-07-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Жанрово-композиційні парадигми фортепіанно-виконавської поетики: історичні чинники та сучасність Здобувач Муляр Анастасія Павлівна, Керівник Самойленко Олександра Іванівна Опонент Боршуляк Альона Мирославівна Опонент Коновалова Ірина Юріївна Рецензент Грібінєнко Юлія Олександрівна Рецензент Андріянова Оксана Вікторівна Опис Дисертація присвячена розкриттю своєрідності жанрово-композиційних парадигм сонатності та варіаційності у фортепіанній поетиці в її історичних еволюційних характеристиках та сучасному стильовому призначенні. Основними завданнями роботи є наступні: розкрити значення сонатного мислення як прецедентної основи фортепіанної поетики, у тому числі класичні призначення сонатного письма у фортепіанній музиці; визначити своєрідність феномена сонатності у фортепіанній творчості Л. Бетховена; виявити нові тенденції композиційно-стилістичного синтезу на переході від класицистського часу до романтичного мовлення; виявити специфіку методу варіаційності у фортепіанній музиці, зокрема художньо-стильове призначення варіаційної форми у добу класицизму; висвітлити романтичну концепцію варіаційності у творчості Ф. Шуберта як взірцеву; визначити природу ефекту парафразису у сучасній фортепіанній практиці, його зв’язки з варіантно-варіаційними способами побудови фортепіанного твору, зокрема у фортепіанній поетиці Лео Орнстайна; розкрити широке мовно-текстологічне призначення варіювання як принципу виконавської творчості; виявити нові прецеденти фортепіанно-виконавського парафразису як відповідні до творчого типу піаніста-композитора. Об’єкт роботи – фортепіанна творчість, пов’язана зі створенням сонатних та варіаційних композицій, що набуває взірцево-прецедентного значення. Предмет роботи – явища сонатності та варіаційності в їх жанрово-стильовій взаємодії та як основа розвитку ефекту парафразису у фортепіанній поетиці. Матеріалом роботи послужили як науково-теоретичні (науково-історичні) музикознавчі праці, так і твори провідних майстрів у сфері фортепіанної поетики в обох її головних творчих вимірах, композиторському та виконавському, серед яких М. Клементі, Л. Бетховен, К. Черні, деякі романтичні автори та Ф. Шуберт, Л. Орнстайн, М.-А. Амлен, Дж. Антейл та К. Сорабджі, деякі інші фортепіанні виконавці, чия творчість здатна слугувати взірцем авторського ставлення до виконуваного-перетворюваного (парафразисного) музичного тексту. Методологічна основа роботи визначається історико-фактологічним, компаративним стильовим та текстологічним виконавським підходами. Базовим постає епістемологічний метод, котрий дозволяє виявляти парадигматичні прецедентні явища, водночас – вказувати на тенденції парафразису як пограничні та перехідні, ставити питання про нову природу музичного стилю як стилю мислення. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше пропонується парадигматична єдність, водночас еволюційно-стильова рухливість принципів сонатності та варіаційності у фортепіанній творчості; висвітлюються феномен сонатного мислення як прецедентна основа фортепіанної поетики, нові тенденції композиційно-стилістичного синтезу сонатності та варіаційності на переході від класицистського часу до романтичної доби; виявляється магістральне значення методу варіаційності у фортепіанній музиці, заглиблюється уявлення про варіювання як спосіб мислення (когнітивний метод); визначається походження та призначення ефекту парафразису у фортепіанній поетиці; виявляються деякі нові прецеденти фортепіанно-виконавського парафразису; одержали подальший розвиток поняття фортепіанно-виконавської інтерпретації; поняття сонатності та варіаційності (варіювання); уточнені романтична концепція варіаційності у творчості Ф. Шуберта як взірцева; дефініція «піаніст-композитор». Дата реєстрації 2025-07-18 Додано в НРАТ 2025-07-18 Закрити