Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003076, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 08-08-2025 Статус Запланована Назва роботи Делегування процесуальних повноважень у кримінальному провадженні. Здобувач Воробчак Олег Андрійович, Керівник ФЕЛИК Василь Іванович Опонент Крушинський Сергій Антонович Опонент Ковальчук Сергій Олександрович Рецензент Вільгушинський Михайло Йосипович Рецензент Форостяний Андрій Володимирович Опис Дисертація є першим в українській науці кримінального процесуального права комплексним дослідженням теоретичних і практичних аспектів проблематики делегування процесуальних повноважень у кримінальному провадженні. У дисертації розкрито генезис поняття «делегування процесуальних повноважень» у вітчизняному законодавстві, його становлення в доктрині конституційного, муніципального й адміністративного права та запровадження у кримінальний процес. Зіставлено існуючі теоретичні підходи до визначення ознак делегування в конституційному, муніципальному та адміністративному праві і встановлено можливість їх покладення в основу дефініції поняття «делегування процесуальних повноважень» у кримінальному процесі. Обґрунтовано, що делегування таких повноважень за своєю правовою природою є їх переданням у встановлених нормами кримінального процесуального закону випадках від одного до іншого учасника кримінального провадження. Із урахуванням правової природи і притаманних йому ознак встановлено, що делегування процесуальних повноважень полягає в їх переданні від одного до іншого учасника провадження чи іншого суб’єкта, залученого до нього, що здійснюється задля своєчасного та більш ефективного виконання цих повноважень у випадках, прямо передбачених нормами кримінального процесуального закону, відповідно до його приписів або ухваленого делегуючим суб’єктом процесуального рішення та може супроводжуватися покладенням відповідальності за неналежне виконання чи невиконання делегованих повноважень. Удосконалено характеристику делегування процесуальних повноважень за рахунок виокремлення, поряд із притаманними йому метою, змістом і предметом, низки засад, на основі яких воно здійснюється та до яких віднесено: законність; ефективність; доцільність; обов’язковість виконання. Делегування процесуальних повноважень відмежовано від наділення ними, а також від низки інших прямо передбачених нормами кримінального процесуального закону випадків, які стосуються передання від одного до іншого учасника кримінального провадження тих або інших повноважень. Виокремлено види делегування процесуальних повноважень, які можуть мати місце у кримінальному провадженні, та здійснено їх класифікацію за такими критеріями: 1) за способом делегування: на підставі закону; на підставі ухваленого делегуючим суб’єктом процесуального рішення; 2) за формою взаємозв’язку учасників кримінального провадження, між якими делегуються процесуальні повноваження: за вертикаллю; за горизонталлю; 3) за порядком кримінального провадження, в якому здійснюється делегування: у провадженні, що здійснюється в загальному порядку; у провадженні, яке здійснюється з урахуванням особливостей, визначених нормами кримінального процесуального закону. Доведено, що делегування процесуальних повноважень доцільно розглядати як інститут кримінального процесуального права та виокремлено його ознаки. Із урахуванням притаманних йому ознак, інститут делегування процесуальних повноважень визначено як цілісну, відносно самостійну та стійку сукупність кримінальних процесуальних норм, які визначають види делегування процесуальних повноважень і врегульовують механізм його здійснення. Із урахуванням доктринальних підходів до визначення поняття кримінальних процесуальних правовідносин, їх ознак і структури, правовідносини щодо делегування процесуальних повноважень запропоновано визначати з точки зору двох підходів: 1) динамічного, відповідно до якого вони є регламентованими нормами кримінального процесуального закону відносинами, які виникають між делегуючими суб’єктами і відповідними учасниками кримінального провадження чи іншими суб’єктами, залученими до нього, розвиваються та припиняються у зв’язку з переданням делегованих повноважень і спрямовані на реалізацію ними відповідних процесуальних прав і виконання відповідних процесуальних обов’язків; 2) статичного, згідно з яким вони є конкретним зв’язком між делегуючими суб’єктами і відповідними учасниками кримінального провадження чи іншими суб’єктами, залученими до нього, що виникає на підставі норм кримінального процесуального закону та характеризується наявністю передбачених ним процесуальних прав та обов’язків, що виникають внаслідок передання делегованих повноважень. Ключові слова: кримінальне провадження, повноваження, процесуальні повноваження, делегування процесуальних повноважень, правовідносини, процесуальні рішення, доручення, докази, доказування, досудове розслідування, слідчий, прокурор, судовий розгляд, судове провадження, воєнний стан. Дата реєстрації 2025-07-21 Додано в НРАТ 2025-07-21 Закрити