Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003188, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Адміністративно-правове запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19): світовий та вітчизняний досвід Здобувач Макарчук Ксенія Володимирівна, Керівник Лесько Наталія Володимирівна Опонент Нестеренко Анна Олександрівна Опонент Тильчик В`ячеслав В`ячеславович Рецензент Сірант Мирослава Миколаївна Рецензент Бліхар Марія Миронівна Опис Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці узагальнюючим дослідженням комплексу адміністративно-правових механізмів запобігання поширенню пандемічних інфекційних захворювань, зокрема COVID-19. У роботі розглянуто засоби та інструменти, що застосовуються державами світу для протидії епідеміологічним загрозам, обґрунтовано необхідність міждисциплінарного підходу до оцінки ефективності такого роду заходів та зроблено спробу систематизувати досвід, отриманий як у міжнародному, так і в національному масштабі. Дисертація складається з чотирьох розділів. На основі проведеного аналізу у Розділі 1 сформульовано ґрунтовне уявлення про джерельну та методологічну базу дослідження адміністративно-правових засобів запобігання поширенню COVID-19. У підрозділі 1.1 зосереджено увагу на комплексному аналізі міжнародного та національного законодавства, що регулює сферу охорони здоров’я в умовах пандемії. У підрозділі 1.2 окреслено міждисциплінарну методологічну основу дослідження, яка поєднує загальнонаукові та спеціально-юридичні підходи. У підрозділі 1.3 здійснено історико-правовий аналіз правового реагування на епідемії від античності до сучасності. Розділ 2 присвячено вивченню вітчизняного та міжнародного досвіду протистояння епідеміям. Проаналізовано історичні національні та міжнародні підходи до організації системи протиепідемічного захисту. У підрозділі 2.1 простежено еволюцію адміністративно-правових заходів у боротьбі з інфекційними хворобами в періоди Середньовіччя, Нового та Новітнього часу. У підрозділі 2.2 досліджено сучасну систему епідеміологічної безпеки в Україні. Визначено ключову роль суб’єктів із повноваженнями у сфері охорони здоров’я, їхню взаємодію, функціональні особливості та нормативно-правове забезпечення. У підрозділі 2.3 розкрито значення міжнародних організацій та глобального правового співробітництва у сфері боротьби з пандеміями. У Розділі 3 здійснено компаративний аналіз підходів різних держав до подолання пандемії COVID-19, а також окреслено роль міжнародної спільноти в умовах глобальної епідеміологічної кризи. У підрозділі 3.1 проаналізовано демократичні моделі реагування (зокрема Німеччини, Франції, США, Південної Кореї), акцентовано увагу на прозорості рішень, інклюзивності управління та дотриманні прав людини навіть в умовах надзвичайних викликів. У підрозділі 3.2 розглянуто дії авторитарних та напівавторитарних режимів (Китай, Росія, Туреччина, Єгипет та інші), які спиралися на централізоване управління, жорсткий контроль над інформацією та обмеження громадянських свобод. Підрозділ 3.3 присвячений ролі міжнародних структур, зокрема ВООЗ, у забезпеченні координації, нормативної адаптації та розробки глобальних ініціатив, зокрема проекту міжнародної угоди щодо запобігання майбутнім пандеміям. У Розділі 4 досліджено шляхи удосконалення правових механізмів реагування на виклики пандемії. У підрозділі 4.1 проаналізовано юридичну відповідальність за порушення карантинних норм, виокремлено суперечності між адміністративними та кримінальними підходами в країнах світу зокрема й в Україні, а також акцентовано на необхідності дотримання принципів законності, пропорційності та недискримінації. У підрозділі 4.2 розглянуто правові інструменти заохочення вакцинації – від матеріального стимулювання до введення COVID-сертифікатів і широких інформаційних кампаній – із урахуванням їхньої ефективності та потенційних правових ризиків. Підрозділ 4.3 присвячено аналізу впливу вибіркового примусу на соціальні групи, де підкреслено важливість захисту вразливих категорій та недопущення дискримінації при реалізації обмежувальних заходів. Авторкою запропоновано новації щодо вдосконалення національного законодавства – формальне закріплення та практичне застосування демократичних компенсаторів, що може стати ефективним механізмом забезпечення справедливого, диференційованого та правомірного застосування як заходів примусу, так і заохочення під час кризових ситуацій. Належна імплементація демократичних компенсаторів у правову систему України сприятиме не лише підвищенню соціальної згуртованості, а й сталому розвитку інституційної довіри до держави в умовах надзвичайних ситуацій. Таким чином, дослідження не лише поглиблює наукове осмислення адміністративно-правового реагування держави в умовах пандемії, а й створює підґрунтя для формування ефективної, правозахисної та адаптивної моделі запобігання епідеміологічним загрозам у XXI столітті. Дата реєстрації 2025-07-28 Додано в НРАТ 2025-07-28 Закрити