Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003196, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 17-09-2025 Статус Захищена Назва роботи Набуття майна суб’єктом господарювання без достатніх підстав Здобувач Ткачук Анастасія Вікторівна, Керівник Полюхович Валерій Іванович Опонент Рєзнікова Вікторія Вікторівна Опонент Беляневич Oлена Анатоліївна Рецензент Попович Тетяна Григорівна Рецензент Семіног Світлана Володимирівна Опис У дисертації здійснено комплексний науково-теоретичний аналіз природи, ознак, змісту, фактичного складу та особливостей зобов’язань з набуття майна суб’єктом господарювання без достатніх підстав. Дослідження передбачає виявлення специфіки застосування норм про безпідставне набуття майна у сфері господарювання, що є актуальним в сучасних умовах функціонування господарського обороту, суттєвих змін у правовому регулюванні та необхідності забезпечення правової визначеності при здійсненні господарської діяльності. Особливої уваги набуває питання безпідставного набуття майна суб’єктами господарювання з огляду на виклики, пов’язані з повномасштабною війною, функціонуванням підприємств в умовах нестабільності та постійного переміщення майна чи виробничих потужностей, а також у контексті завдань повоєнного економічного відновлення та справедливого перерозподілу ресурсів у процесі відбудови країни. Зростає значення правового забезпечення механізмів врегулювання майнових відносин відповідно до європейських правових стандартів, що є необхідною умовою наближення національного законодавства до acquis communautaire в межах процесу євроінтеграції України. За результатами дослідження уперше сформовано підхід до визначення зобов’язань з набуття майна без достатніх підстав як субінституту в межах інституту недоговірних зобов’язань. Констатовано, що у Господарському кодексі України (далі – ГК України) (у редакції до його скасування) подібний субінститут не був нормативно сформований, а регулювання відповідних правовідносин здійснювалося за допомогою бланкетних норм, що не утворювали цілісної системи. Водночас положення глави (далі – гл.) 83 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) містять взаємопов’язані норми, які забезпечують регулювання відповідних правовідносин за рахунок міжгалузевого рівня зв’язку. Проаналізовано правові наслідки отримання доходу в результаті порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема у сфері публічних закупівель. Визначено, що антиконкурентна поведінка суб’єктів господарювання у таких випадках призводить до втрати правових підстав для збереження отриманого прибутку, що зумовлює обов’язок його повернення як безпідставно набутої майнової вигоди. Застосування норм щодо безпідставного збагачення при отриманні майнової вигоди як результату правопорушення у сфері економічної конкуренції сприяє формуванню справедливого ринкового середовища й економічної рівноваги. Розглянуто законодавчо визначені обставини неможливості повернення безпідставно набутого майна в натурі, відповідно до положень статті (далі – ст.) 1213 ЦК України. Разом із тим висловлено припущення про допустимість альтернативної форми відшкодування – передачі іншого майна, рівноцінного за вартістю, що узгоджується з загальним принципом свободи у сфері приватного права та відсутністю прямої заборони на такий спосіб відновлення порушених прав. У межах дослідження обґрунтовано неможливість застосування механізму двосторонньої реституції, передбаченої ст. 216 ЦК України, до договорів оренди та суборенди у разі їх недійсності (або нікчемності). Дане зумовлено специфікою орендних правовідносин, у межах яких передане в користування майно споживається або використовується у спосіб, що унеможливлює його повернення в натурі, водночас у випадках, коли виконання зобов’язання здійснене лише однією зі сторін, повернення одержаного майна має здійснюватися на підставі положень гл. 83 ЦК України, що регулює зобов’язання з повернення майна, набутого без достатньої правової підстави. На підставі отриманих висновків удосконалено правове регулювання досліджуваної категорії шляхом пропозиції внесення до спеціального законодавства перехідного періоду окремі положення ст. 175 і 176 скасованого ГК України для забезпечення належного визначення та правового регулювання відповідних зобов’язань. Проаналізовано законодавчі зміни щодо посилення правового захисту добросовісного набувача. Встановлено, що критерій добросовісності суб’єкта господарювання, як набувача, відіграє неоднакову роль у механізмах віндикації та кондикції. Зокрема, у випадку віндикаційного захисту саме добросовісність набувача є ключовим чинником, який визначає можливість витребування майна з чужого незаконного володіння. Водночас у кондикційних зобов’язаннях сам факт добросовісності не впливає на виникнення обов’язку щодо повернення безпідставно набутого майна. Подальшого розвитку дістало твердження, що перехід майна від одного суб’єкту господарювання до іншого за відсутності правової підстави не змінює приналежності права власності: воно зберігається за первісним, законним власником. Набувач у такому випадку не набуває повноважень власника і не має законних підстав для розпорядження майном, оскільки лише власник має право здійснювати повне господарське панування над річчю. Дата реєстрації 2025-07-29 Додано в НРАТ 2025-07-29 Закрити