Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003206, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 26-08-2025 Статус Захищена Назва роботи Українсько-польська співпраця у справі охорони культурної спадщини (1991 – 2021 роки). Здобувач Притулюк Василь Євгенович, Керівник Разиграєв Олег Володимирович Опонент Хахула Любомир Ігорович Опонент Литвин Микола Романович Рецензент Шульга Світлана Анатоліївна Рецензент Гаврилюк Світлана Віталіївна Опис Притулюк В.Є. Українсько-польська співпраця у справі охорони культурної спадщини (1991 – 2021 роки). Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – «Історія та археологія». – Волинський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк, 2025 р. Представлена дисертація є результатом комплексного дослідження особливостей українсько-польської співпраці у справі охорони культурної спадщини у період 1991 – 2021 років. Культурна спадщина – це не просто сукупність успадкованих від попередніх поколінь архітектурних та мистецьких об’єктів, це, фактично, історичне обличчя нації, складова її матеріальної та духовної культури. Століттями українці та поляки, що проживали на порубіжних землях, їхня історія та традиції тісно перепліталися, що стало наслідком формування багатогранної культурної спадщини, котру, обидва народи, вважають власним національним надбанням. У сучасному глобалізованому світі важливість культурної спадщини актуалізовується та зростає, а її охорона набуває все більшого значення. Дбаючи про власні культурні надбання Україна та Республіка Польща налагодили тісну співпрацю у справі охорони спільної культурної спадщини, яка була започаткована на початку 90-х років ХХ століття і активно розвивалася впродовж наступних тридцяти років. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, що поділені на одинадцять підрозділів, кожен із яких розкриває окремі аспекти досліджуваної проблеми, висновків та списку джерел. У вступі обгрунтовано актуальність теми її наукову новизну, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, охарактеризовано хронологічні та територіальні рамки, перелічено методи дослідження, розкрито практичне значення дисертації та її апробацію. У першому розділі «Історіографія, джерельна база та концептуально-методологічні засади дослідження», який поділяється на три підрозділи, здійснено аналіз історіографії проблеми, виділено її тематичні групи, охарактеризовано джерельну базу дисертації, розкрито методологічний та понятійний інструментарій дослідження. Другий розділ «Становлення та реалізація українсько-польського співробітництва у справі охорони культурної спадщини» поділено на два тематичних підрозділи у яких охарактеризовано організаційно-правові засади та інституційне забезпечення українсько-польської співпраці у справі охорони культурної спадщини. Аналізується у другому розділі і роль засобів масової інформації у формуванні суспільної думки щодо об’єктів спільної культурної спадщини та реалізації спільних пам’яткоохоронних проєктів. Третій розділ «Спільні пам’яткоохоронні проєкти» поділяється на три підрозділи і є одним із найоб’ємніших у дисертації. Окрім того, третій розділ дослідження несе на собі головне змістове та фактологічне навантаження. У третьому розділі аналізується відбудова та реставрація культових та історичних споруд у РП та Україні, досліджуються проблеми та здобутки у цій сфері. Чималу увагу приділено, також, спільним українсько-польським археологічним дослідженням, формуванням музейних та виставкових колекцій, що репрезентують культурну спадщину обох народів. Широко розглядаються проблеми реституції культурних цінностей, що нині досить гостро стоять в українсько-польських взаєминах. Четвертий розділ дисертації «Місця національної пам’яті в сучасних українсько-польських взаєминах», також поділяється на три тематичних підрозділи, і, як і попередній розділ, містить великий фактологічний та статистичний матеріал. У розділі досліджуються особливості формування державної політики історичної пам’яті в Україні та Республіці Польща та аналізується її вплив на міжнаціональні відносини. Доведено, що меморіалізація та героїзація національної історії веде до численних непорозумінь у сучасних українсько-польських відносинах та до побутування негативних історичних стереотипів. У кожному із розділів подано авторські рекомендації щодо можливостей активізації та покращення міждержавної співпраці у справі охорони культурної спадщини. Висновки розділів та прикінцеві висновки підсумовують основні результати дослідження. Адже, культурна спадщина не має громадянства на відміну від культурних об’єктів, які таких власників мають. Нажаль, останні, не завжди можуть самостійно організувати належний захист та збереження культурних пам’яток. Такий підхід дозволить уникнути ситуацій, коли спільна культурна спадщина перетворюється у «непросту спадщину» та викликає загострення міжнаціональних відносин, фактично, розділяючи народи. Ключові слова: польсько-українська співпраця, культурна спадщина, Україна, Республіка Польща, міжнаціональні відносини, пам’яткоохоронна діяльність, реституція культурних цінностей, політика пам’яті, місця національної пам’яті, порубіжжя, ідентичність, культура, Україна, Республіка Польща. Дата реєстрації 2025-07-29 Додано в НРАТ 2025-07-29 Закрити