Реєстраційний номер
0825U003258, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
17-09-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Відокремлене провадження у справах про банкрутство
Здобувач
Райчева Світлана Іванівна,
Керівник Гудіма Тетяна Степанівна
Опонент Подцерковний Олег Петрович
Опонент Поєдинок Валерія Вікторівна
Рецензент Петруненко Ярослав Вікторович
Рецензент Деревянко Богдан Володимирович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державна установа "Інститут економіко-правових досліджень імені В. К. Мамутова Національної академії наук України"
Опис
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правової природи, структури та функціонального призначення відокремленого провадження як специфічної форми процесуальної діяльності в межах справи про банкрутство. Встановлено, що формування концептуальних засад відокремленого провадження в українському праві є результатом еволюції підходів до внутрішньої диференціації господарського процесу, яка відображає тенденцію до ускладнення матеріального змісту справ про банкрутство (неплатоспроможність). Обґрунтовано, що відокремлене провадження не є факультативним чи допоміжним інструментом, а виступає як самостійна процесуальна форма захисту суб’єктивного права, що має ознаки відносної автономності, зокрема, власний предмет доказування, окремий процесуальний режим та специфічний склад учасників. Вказано, що відсутність нормативного закріплення такої форми в ГПК України знижує рівень правової визначеності і створює загрози фрагментації процедур банкрутства. У зв’язку з цим запропоновано внесення змін до ч. 6 ст. 12 ГПК України з метою виокремлення справ про банкрутство, разом із основним та відокремленим провадженням, як окремої форми господарського судочинства.
Обґрунтовано, що відокремлене провадження функціонує на основі цілісної системи процесуальних принципів, що включає загальні засади господарського процесу (змагальність, гласність, рівність сторін), спеціальні галузеві принципи провадження у справах про банкрутство (колективність кредиторів, концентрація спорів, санаційна спрямованість, пріоритет збереження активів), а також унікальний принцип автономності та підпорядкованості. Саме останній, як встановлено, є ключовим для ідентифікації відокремленого провадження в межах справи про банкрутство, оскільки забезпечує баланс між його самостійністю та функціональною спрямованістю на досягнення результатів у межах основної справи. Встановлено, що нормативне закріплення принципів відокремленого провадження у КУзПБ є необхідною умовою забезпечення єдності судової практики, передбачуваності правозастосування та обмеження процесуальних зловживань.
Проведено порівняльно-правовий аналіз правових моделей вирішення спорів у межах справ про банкрутство, що дозволило ідентифікувати відокремлене провадження в українському праві як функціонально споріднений інститут із зарубіжними аналогами. Так, модель adversary proceeding у праві США (FRBP Rule 7001) запропонована як методологічна база для розмежування форм провадження в українському контексті. У праві Великобританії проаналізовано адміністративно-орієнтований підхід до кваліфікації вимог кредиторів, що вказує на доцільність делегування окремих повноважень арбітражному керуючому без втручання суду. Нормативна модель ЄС, закріплена в Регламенті № 2015/848, підкреслює важливість транскордонного елементу та потребу в гармонізації юрисдикційних правил у справах про банкрутство (неплатоспроможність). Узагальнення зарубіжного досвіду підтверджує необхідність адаптації принципів процесуальної консолідації та взаємного визнання до національного законодавства України.
Встановлено, що майнові спори у межах справи про банкрутство утворюють окрему категорію процесуальних правовідносин, які не можуть бути охоплені класичними критеріями позовного провадження. Їх юрисдикційна природа визначається як дуальна, поєднуючи елементи господарського та суміжного регулювання, і спрямована на досягнення процедурної мети банкрутства: формування та захист конкурсної маси боржника. Такий підхід вимагає не лише доктринального переосмислення, а й спеціального нормативного врегулювання в межах єдиної процесуальної моделі.
З огляду на практичні потреби захисту економічно значущих інтересів у межах справ про банкрутство (неплатоспроможність), досліджено розширення меж відокремленого провадження на спори щодо колективного трудового договору та податкових вимог. Обґрунтовано, що вказані категорії спорів мають безпосередній вплив на склад та обсяг активів, організаційну структуру боржника, а отже, повинні розглядатися в межах структурно інтегрованого провадження, що дозволяє забезпечити концентрацію юрисдикції, узгодженість судових рішень і підвищення ефективності процедури банкрутства.
З метою систематизації та впорядкування розгляду майнових спорів у межах справи про банкрутство автором запропоновано багаторівневу класифікацію, що враховує як загальнотеоретичну природу відповідних спорів, так і їх процесуальну специфіку. Зокрема, спори у межах відокремленого провадження визначено як економіко-процесуальні утворення особливої складності, що водночас підпадають під міжгалузеве юрисдикційне регулювання. Їх подальше диференціювання здійснюється за критеріями зв’язку з основною справою, моментом виникнення та суб’єктним складом. Такий підхід дозволяє досягти внутрішньої узгодженості між категоріями спорів, підвищити ефективність їх розгляду, забезпечити процесуальну економію та уникнути дублювання юрисдикції або суперечливості рішень.
Дата реєстрації
2025-08-01
Додано/оновлено в НРАТ
2025-08-01 / 2026-07-01
