Search academic texts

Registration Number

0825U003263, PhD dissertation

Status

Доктор філософії, 025, Музичне мистецтво

Date

12-08-2025

popup.evolution

.

Title

Musical and Performing Peculiarities of Trombone Art of the 19th–21st Centuries.

Author

Anatolii V. Minenko,

popup.head Natalia I. Syrotynska
popup.opponent Viktor V. Slupskyi
popup.opponent Zinovii P. Burkatskyi
popup.opponent Valerii V. Hromchenko
popup.review Taras M. Dubrovnyi

Description

Дисертаційну працю присвячено обґрунтуванню специфіки дослідженню музично-виконавських особливостей тромбонового мистецтва ХІХ-ХХІ століть. У ній вперше в українському музикознавстві представлене комплексне вивчення зазначеної теми в контексті еволюціонування інструменту, хронології музично-мистецьких шкіл та виконавських інновацій на тромбоні. У результаті розгляду основних складників зазначеної тематики в дослідженні виокремлено три грані висвітлення тромбонового мистецтва, зокрема, в історіографічних джерелах і музикознавчих дослідженнях, в освітньо-методичних школах і виконавському еволюціонуванні, а відтак в хроніці композиторської творчості та музично-мистецьких інновацій. У цьому напрямку розглянуто: 1) історичні праці різних епох; 2) композиторська практика, зумовлена музично-естетичними запитами відповідних періодів; 3) вдосконалення виконавської майстерності і поширення супутніх навчально-методичних праць, а також відповідна екстраполяція на естетико-комунікативні і темброво-семантичні властивості тромбона, проявлені в інноваційних знахідках виконавської практики. Простежено еволюцію розвитку духового інструментарію в контексті його використання в культових обрядах та символіці міфологічних і старозавітніх текстів, а також в якості метафорики греко-візантійської літургійної поетики, утвердженої в Україні-Русі разом із християнським обрядом. Зокрема, виявлено знаковість мідного інструментарію в українській сакральній монодії і партесному багатоголоссі. У дослідженні враховано і систематизовано методичні праці, супутні освітньо-виконавському поступу гри на тромбоні, зокрема від початку ХІХ століття. З цією метою розглянуто праці провідних педагогів, означені як «Школи гри на тромбоні». Аналіз розвитку цього типу літератури дозволив прослідкувати основні педагогічні засади та тенденції в розвитку національних виконавських шкіл, зокрема, пріоритетність французьких тромбоністів – виконавців і педагогів водночас, що поступово змінювали та покращували систему гри на цьому інструменті. У цьому контексті також розглянуто представників української школи в особі С. Горового, який переосмислив поняття «школа гри на тромбоні» у своїй праці «Технологія та мистецтво гри на тромбоні» (1998). Праця відзначається детальним описом всіх процесів під час гри на тромбоні, здобутим експериментальним шляхом, що вмістило об’єктивну інформацію щодо всіх аспектів гри на тромбоні. Зазначений ракурс праці С. Горового продовжив Г. Марценюк, що підтверджує високий освітньо-мистецький рівень національної школи тромбонового виконавства. Простежено тривалий шлях формування і накопичення тромбонового репертуару засобами ускладнення технічної, фактурної та теситурної компонентів, що суттєво розширило кількість виразових засобів виконавців-тромбоністів другої половини ХХ ст. Це дозволило також долучитись до постмодернових тенденцій злиття жанрів і стилів, а також концептуальних драматургічних рішень і театралізації виступів тромбоністів. Зокрема, твори Л. Беріо, Р. Еріксона і К. Мурата поруч з великою кількістю розширених виразових засобів, таких як мультифоніка, різноманітні шумові техніки, гра на окремих частинах інструменту, використання супутніх матеріалів (екранів, мікрофонів, побутових предметів, окулярів віртуальної реальності, динаміків, стробоскопів тощо) доповнюються ефектами сценічної поведінки. Подібні виконавські та драматургічні елементи увиразнюють більшу свободу музиканта щодо виконавської манери, розширення робочого діапазону і технічну рухливість тромбона. Водночас прослідковується застосування цифрових засобів, зокрема, електронної акустичної апаратури, акустичних колонок в раструбі інструменту у творах В. Глобокара, А. Франка, С. Ґото, Б. Шнайдера. Простежено використання ігрової концепції у творах для тромбона таких композиторів як К. Мурата з його твором «Заважання», В. Глобокара «Дискурс ІІ для п’яти тромбонів», В. Рунчака. Останній, під впливом філософської праці Й. Хейзінги «Homo ludens» написав однойменний твір «Homo ludens VI, пара анекдотів на всім відому тему» для тромбону соло та «(pia)NO TROMB ONE» для тромбону з фортепіано. Експериментування з виконавськими можливостями тромбона дозволило піти ще далі та апелювати до суміжних видів мистецтв, зокрема, до образотворчого мистецтва і супутньої йому колористиці. Така експериментальна знахідка тромбонового мистецтва проявляється у застосуванні синестезії як особливій здатності відчувати колір і звук в єдиному сприйнятті.

Registration Date

2025-08-04

popup.nrat_date

2025-08-04