Реєстраційний номер
0825U003298, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
04-09-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Оптимізація післяопераційного знеболення пацієнтів з
травмою нижньої кінцівки шляхом використання анальгетиків центральної дії
Здобувач
Шостак Максим Анатолійович,
Керівник Доморацький Олексій Едуардович
Опонент Лісний Іван Іванович
Опонент Строкань Андрій Миколайович
Опонент Дмитрієв Дмитро Валерійович
Рецензент Недашківський Сергій Михайлович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика
Опис
Метою даного дослідження було підвищення ефективності
післяопераційного знеболення на основі нефопаму гідрохлориду як
компонента мультимодальної анальгезії на інтенсивність болю та показники
стресової відповіді в пацієнтів травматологічно-ортопедичного профілю.
Дослідження було побудовано на порівняльному аналізі ефективності
нефопаму гірохлориду, парацетамолу та кеторолаку, які використовувались в
схемі мультимодального знеболення в періопераційному періоді при
оперативних втручаннях у пацієнтів травматологічного профілю з травмою
нижньої кінцівки та виявленні переваг і недоліків даної методики, на
порівняльній оцінці ефективності базової мультимодальної методики аналгезії
з використанням парацетамолу та кеторолаку в періопераційному періоді.
Для вирішення цих питань нами були відібрані 120 (47 чоловіків, 73
жінки) пацієнтів віком від 19 до 94 років (в середньому (M±σ) – 55,97±19,78
років), яким були проведені оперативні втручання на нижніх кінцівках в
умовах спинальної анестезії. Пацієнти були розділені на дві групи: до
контрольної групи (n=60) увійшли особи, яким проводилося базове
мультимодальне знеболення (кеторолак, ацетамінофен), а пацієнти основної
групи (n=60), окрім виконання ідентичних рекомендацій, отримували нефопам
гідрохлорид 20 мг 4 рази на добу внутрішньом’язово. В процесі дослідження
оцінювали інтенсивність післяопераційного больового синдрому за числовою
3
рейтинговою шкалою (NRS), частоту споживання наркотичних аналгетиків,
концентрацію кортизолу в сироватки крові. Аналіз даних проводили за
допомогою статистичного пакету “SPSS 20” (SPSS Inc.) версії 21.0.0 для
Windows.
На етапі дослідження, за допомогою блокової рандомізації відповідно до
розміру вибірки, пацієнти були розподілені на контрольну і основну групи:
1) Контрольна група включала 60 пацієнтів, яким проводилося базове
мультимодальне знеболення шляхом внутрішньовенного введення
нестероїдного протизапального препарату – НПЗП (кеторолак 30 мг) 3 рази на
добу та ацетамінофену 1000 мг 4 рази на добу;
2) Основна група включала також 60 пацієнтів окрім виконання
ідентичних рекомендацій, отримували ненаркотичний анальгетик
центрального механізму дії - нефопам 20 мг 4 рази на добу
внутрішньом’язово. Учасники даного етапу дослідження були порівнянні за
статтю, віком, індексом маси тіла (ІМТ), ступенем анестезіологічного ризику,
видами та тривалістю оперативного втручання.
Дизайн дослідження передбачав розподіл пацієнтів у межах кожної з
груп на 3 підгрупи за віковими категоріями. Таким чином, у контрольній групі
було виділено 1К підгрупу – 15 пацієнти віком від 18 до 45 років, 2К – 20
пацієнтів віком від 46 до 65 років та 3К – 25 пацієнтів віком 66 і більше років;
в основній групі було сформовано 1-О (n=24), 2-О (n=18) та 3-О (n=18)
підгрупи відповідних вікових категорій. Інтенсивність післяопераційного
больового синдрому оцінювали в спокої та при рухах за числовою
рейтинговою шкалою (Individualized Numeric Rating Scale) – NRS. Психогенні
особливості пацієнтів вивчали за допомогою шкали катастрофізації болю (Pain
Catastrophizing Scale) – PCS.
Лабораторні дослідження до операції включали загальноклінічний
аналіз крові, загальноклінічний аналіз сечі, аналіз на групу крові та резусфактор, визначення вмісту глюкози в крові, креатиніну, активності ферментів
в крові – АлАт і АсАт, за показами – інші біохімічні показники: сечовина,
4
вміст загального білірубіну та його фракцій, загального білка сироватки крові,
натрію, калію, концентрація кортизолу в сироватці крові.
Першим етапом вивчення отриманих даних був аналіз динаміки
інтенсивності больового синдрому в пацієнтів контрольної групи. Оцінка
інтенсивності доопераційного больового синдрому варіювала від 6,0 до 10,0
балів, при рухах – 7-10 балів. Встановлено, що в передопераційному періоді
переважна більшість пацієнтів контрольної групи (90%) мали сильний
больовий синдром із оцінкою за NRS 7 і більше балів як в спокої, так і при
рухах. Аналіз інтенсивності післяопераційного больового синдрому в
пацієнтів контрольній групі показав, що через 6 годин після операції слабкий
біль (NRS ≤3 бали) в спокої мали 1 (1,7%), помірний (NRS 4-6 балів) – 23 (38,3%),
сильний (NRS ≥7 балів) – 36 (60%) осіб, а при рухах – 1 (1,7%), 19 (31,7%) та у
40 (66,7%) пацієнтів відповідно. Через 12 годин після хірургічного втручання в
спокої слабкий біль був зареєстрований у 6 (10%), помірний – у 36 (60%),
сильний – у 18 (30%) хворих, а при рухах – 1 (1,7%), 39 (65%) та 20 (33,3%)
відповідно. Через 18 годин після операції в спокої слабкий біль мали 15 (25%),
помірний – 34 (56,7%), 11 (18,3%) осіб, при рухах – 15 (25%), 23 (38,3%) та 20
(33,3%) відповідно. Нарешті, через 24 години після оперативного втручання на
слабкий біль в спокої скаржилися 48 (80%) пацієнтів, на помірний – 9 (15%), а
при рухах – 47 (78,3%), 8 (13,3%) та 3 (5%) хворих відповідно.
Дата реєстрації
2025-08-06
Додано/оновлено в НРАТ
2025-08-06 / 2026-07-01
