Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U003300, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

27-08-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Доступ до правосуддя за судовими статутами 1864 року: законодавчі норми та реалії політики самодержавства в Україні у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. (історико-правове дослідження)

Здобувач

Гаряга Олег Олександрович,

Керівник Гуменюк Віталій Віталійович
Опонент Яцишин Михайло Михайлович
Опонент Гоцуляк Юрій Вікторович
Опонент ЯРМИШ Олександр Назарович
Рецензент Корольова Вікторія Вікторівна

Опис

Дисертацію присвячено комплексному історико-правовому аналізу норм судових статутів 1864 року у сфері доступу до правосуддя з урахуванням реалій політики самодержавства в Україні у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. У дисертації проаналізовано історіографію проблеми та джерельну базу дослідження; охарактеризовано передумови та специфіку запровадження судових статутів, досліджено законодавчі норми судових статутів у сфері доступу до правосуддя; розглянуто специфіку застосування норм судових статутів у сфері доступу до правосуддя з розгляду цивільних і кримінальних справ; з’ясовано причини та особливості здійснення судової контрреформи; розкрито політику самодержавства щодо обмеження принципів та інститутів судових статутів 1864 р. Зазначається, що судові статути були важливою складовою судової реформи 1864 року. Запровадження судових статутів безпосередньо пов’язане з радикальними перетвореннями судової системи, які призвели до проголошення демократичних засад судочинства та судоустрою. Багато із них навіть в умовах самодержавно-монархічного режиму декларували можливість особи безперешкодно звертатися до суду з метою отримання об’єктивного і неупередженого судового розгляду та належного захисту своїх прав. Наголошується, що використання норм судових статутів у сфері доступу до правосуддя кардинально позначилось на цивільному та кримінальному судочинстві. Так, з часу запровадження реформи значні зміни відбулися у цивільному судочинстві, де публічно-правові засади поєднувалися з принципами змагальності. Це сприяло можливості для осіб висловлювати свою волю і незалежність, що не передбачалося попередніми нормативно-правовими актами, які ґрунтувалися на загальних засадах судочинства і вочевидь не відповідали соціально-економічним процесам, що відбувалися в країні. Судові статути впровадили нові принципи цивільного судочинства, які були засновані на позитивному досвіді європейських країн, та котрі виявилися важливими й ефективними для подальшого державотворення. Водночас стверджується, що суттєві трансформації відбулись і в кримінальному судочинстві. Після введення в дію норм судових статутів кримінальний процес зазнав істотних змін, що ґрунтувалися на свободі суду й особи. Запроваджені принципи відділення судової влади від адміністративної, незалежності суддів, вільної оцінки доказів, гарантій для потерпілого та розумних строків розгляду справи, забезпечення права на захист обвинуваченому, рівноправності сторін і принципу презумпції невинуватості. Ці нові принципи забезпечували гласність, усність та безпосередність судового процесу, гарантували дотримання прав і свобод громадян у кримінальних справах. Зауважується, що хоча й судові статути базувалися на загальних принципах змагальності, однак мали свої особливості. Так, принципи змагальності були притаманні не всім стадіям кримінального процесу. Крім того, попереднє слідство все ще носило ознаки розшукового процесу, і навіть на стадії судового розгляду зберігалися специфічні ознаки попередньої системи. Зазначається, що наступні державні закони остаточно зруйнували принцип поділу судової та адміністративної влади. Через те, що царський режим застосовував централістичні принципи управління, судова влада перебувала під тотальним контролем адміністрації. Ця тенденція стала особливо очевидною у наступні періоди, коли в умовах наростаючої кризи в країні положення судових статутів стосовно доступу до правосуддя регулярно переглядалися.

Дата реєстрації

2025-08-06

Додано в НРАТ

2025-08-06