Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U003344, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

12-08-2025

Статус

Захищена

Назва роботи

Поняття неправомірної вигоди за кримінальними правом України

Здобувач

Никифоров Андрій Сергійович,

Керівник Шаблистий Володимир Вікторович
Опонент Дрозд Олексій Юрійович
Опонент Луцький Роман Петрович
Рецензент Березняк Василь Сергійович
Рецензент Почтовий Максим Миколайович

Опис

Досліджено поняття неправомірної вигоди в кримінальному праві України. Автор звертається до ключових положень кримінального законодавства, в якому визначено ключові положень щодо неправомірної вигоди, її тлумачення і визначення, а також притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб. Дослідником звернено увагу на ключові елементи поняття неправомірної вигоди, їх кореляцію із міжнародним законодавством. Останні світові тенденції у сфері удосконалення правових інструментів визначають за пріоритет подолання корупції на глобальному рівні. Однак поряд з цим чимало теоретиків вказують що для того, щоб подолати значні обсяги вчинення правопорушень у сфері отримання неправомірної вигоди або її пропозиції, слід звернутися до теоретико-прикладних положень. Розуміння природи неправомірної вигоди, її основних властивостей і особливостей значно впливатиме на ефективність боротьби з цим негативним явищем в сучасній правовій культурі України і світу. Доведено, що поняття неправомірної вигоди в кримінальному праві України досить диференційоване, а його розуміння ускладняються ще також поліфонією його структурних елементів. Структурні елементи вказаного терміну також повинні бути розкриті та пояснені належним чином, оскільки на практиці виникає чимало проблемних питань в результаті неправильного застосування положень чинного антикорупційного законодавства і в кращому випадку це призводить до порушення принципу невідворотності кримінальної відповідальності. Зважаючи на це, доцільно звернути увагу на дослідження фахівцями в галузі антикорупційного правозастосування положень чинного Закону України «Про запобігання корупції та наявні розбіжності із нормативно-правовим актом, який втратив чинність. Також досить важливим аспектом є і залишається формулювання роз’яснень не тільки порядку застосування, але й походження термінопонять із загальним поняттям «неправомірної вигоди», їх зв’язки з іншими правовими категоріями. Також не менш важливим є дослідження наукової позиції щодо розуміння неправомірної вигоди, порядку і правил протидії корупції в України у відповідності до європейських стандартів. Проводено дослідження історії розвитку неправомірної вигоди та її інтерпретації як показника рівня загальної культури та освіченості населення. Даний науковий пошук є цікавим через те, що він заснований на дослідженнях зарубіжних науковців. Вказано на те, що явище неправомірної вигоди носить не тільки правовий характер, а при його вивченні доцільно звернутися навіть до математичних формул. Констатовано, що рівень корупції у світі є актуальним питанням для всього міжнародного товариства. Вказана проблематика стосується також і України, оскільки наша держава не так давно приєдналася до світових ініціатив по боротьбі з корупцією, взявши на себе низку зобов’язань. Для розроблення адекватних заходів протидії важливо ураховувати масштаби та тип корупції в Україні. Так, у першій половині 90-х рр. XX ст. корупція проявлялася у формі класичних корупційних відносин, коли обидві сторони отримували вигоди – одна зі сторін (бізнес або громадяни) у вигляді незаконних переваг або ухилення від покарання за правопорушення, а інша сторона (бюрократія, правоохоронні органи) – матеріальні та інші вигоди для себе і своїх близьких. Такий тип корупції можна охарактеризувати як пасивну корупцію бюрократії, тому що ініціаторами корупційних відносин частіше були бізнес і громадяни. У результаті через відсутність реальної протидії розмах корупції збільшувався – вона ставала системною, формувалися корупційні ринки, відбувався процес легалізації корупційних виплат шляхом їх перетворення на платні послуги. Специфічною характеристикою української корупції є формування стійких довірчих відносин, що пов’язують посадових осіб і бізнесменів, які створюють соціальні передумови для встановлення корупційних відносин.

Дата реєстрації

2025-08-08

Додано в НРАТ

2025-08-08