Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003349, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-09-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Графічний дизайн у брендуванні сучасних українських театрів Здобувач Ланчак Ярослав Миколайович, Керівник Удріс-Бородавко Наталя Сергіївна Опонент Михайлова Рада Дмитрівна Опонент Мулкохайнен Вікторія Анатоліївна Рецензент Будник Андрій Вікторович Рецензент Божко Тетяна Олександрівна Опис Дисертація присвячена вивченню графічного дизайну як засобу брендування сучасних українських театрів, а також аналізу його потенціалу в умовах формування нових форм візуальної культури й інституалізації креативної економіки. Актуальність теми зумовлюється, з одного боку, розширенням у сучасному суспільстві сфер медіакультури і потребою театрів у новому позиціонуванні, з іншого – стрімким розвитком інноваційних технологій, які надають графічному дизайну більше варіативності і сприяють збільшенню комунікативної впливовості театральних інституцій. Відзначено, що в умовах візуально-комунікативної перенасиченості зростає потреба у системному брендуванні театрів, при цьому формування впізнаваного і привабливого образу театру залежить від доцільно спроєктованого семантичного поля, сучасної стилістики, задіяння інноваційних технологій. При цьому виявлено, що ані в українській науковій літературі, ані в дизайнпрактиці досі не сформувалося системне бачення графічного дизайну як частини стратегії розвитку театру. Попри наявність окремих прикладів оновлення театрального візуального стилю, експертне і дослідницьке поле, пов’язане з графічним дизайном у театральній сфері, в Україні залишається фрагментарним. Відсутні класифікації підходів до дизайну айдентики театрів і афіш, не сформульовано типології семантичного наповнення знакових систем, недостатньо критичної аналітики узгодженості різних каналів комунікації брендів саме театральної галузі. Констатовано, що семантичний базис айдентики сучасних українських театрів, містить такі угрупування: іконічні знаки (візуалізація власної назви театру; зображення споруди театру), знаки-індекси (маска, маскарон чи стилізація людського обличчя; дихотомічні маски драми й комедії; атрибутика театрального простору; образ персони, на честь якої названий театр, відтворений засобом портретування або типографічної комбінації ініціалів); знаки-символи (абстрактні геометричні комбінації; унікальні нестандартні зображення). Виявлено, що в стилістиці логотипів і логознаків сучасних українських театрів домінують три підходи: реалістичне графічне відтворення об’єктів-референтів; силуетність графічного компонента; мінімалістична стилістика модернізму та універсального стилю. Показано, що кожен із підходів до семантичного наповнення й стилістики має і переваги, і недоліки, а релевантність застосування сенсів та засобів їхньої візуалізації залежать від брендової і комунікативної стратегії театру, його місії, репертуару, стилю гри, а також інтерпретаційними схемами представників цільових груп. Визначено критерії дизайну айдентики відповідно до специфіки театральних закладів. Доведено, що попри зазначені можливості й такі поширені міжнародні тренди стильових рішень у вебдизайні, як типографічність, ілюстративність, колажування, постмодерність (антидизайн), а також упровадження інтерактивної анімації, моушн-дизайну, інтерактивних 3D-моделей, відеофрагментів, гейміфікації, сайти українських театрів мінімалістичні й лаконічні. Разом з тим більшість сайтів демонструє доволі високий рівень реалізації основних функцій. Вони ефективно виконують роль комунікаційного інструменту, сприяють просуванню послуг, забезпечують зручний доступ до репертуару та квиткових сервісів, а також презентують візуальні атрибути бренду театру. Показано, сайт є основним інформаційним середовищем, де презентується образ театру засобами графічного дизайну. Визначено, що українські дизайнери театральних афіш активно використовують образотворчу виразність типографічного компонента. Виявлено наявність таких трендів, варіацій і прийомів роботи з текстом: летеринг, контраформа, лігатура, розміщення тексту за певною траєкторією, використання постмодерних шрифтів у стилістиці «гранж» з візуально пошкодженою фактурою літер, контрастів шрифтових пар, масштабів і пропорцій текстових блоків. Типографічний плюралізм є проявом розуміння тексту українськими дизайнерами як алегорії образності і сценічної мови. З’ясовано, що у брендуванні українських театрів вельми обмежено використовуються можливості середовищного графічного дизайну, чия міждисциплінарність може забезпечувати широке поле впливів на цільову аудиторію. Цей напрям дизайну є комплексом візуальних складників (типографія, колір, зображення, текстура візерунків, фактура матеріалів) для позитивної корекції й покращення емоційного стану людей у середовищі театрального закладу, він надає бренду такі переваги, як естетичність, новизна, автентичність, мотивація до інтерактивності, гостинність. Ключові слова: графічний дизайн, сучасний український театр, брендування, айдентика, сайт, вебдизайн, театральна афіша, типографія, моушн-дизайн, середовищний графічний дизайн, доповнена реальність (AR), віртуальна реальність (VR), візуальні комунікації. Дата реєстрації 2025-08-08 Додано в НРАТ 2025-08-08 Закрити