Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003371, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 27-08-2025 Статус Захищена Назва роботи Розвиток інституту контролю в публічному адмініструванні судової системи України Здобувач Крайнюков Максим Миколайович, Керівник Ровинська Катерина Ігорівна Опонент Кучук Андрій Миколайович Опонент Бульба Володимир Григорович Рецензент Панченко Ганна Олександрівна Рецензент Дуліна Оксана Василівна Опис Дисертаційне дослідження присвячено розвитку інституту контролю в системі публічного адміністрування судової влади України. У першому розділі досліджено теоретико-методологічні засади функціонування судової системи в контексті публічного адміністрування. Проаналізовано ключові поняття, зокрема «публічне адміністрування», «судова система», «органи судової влади», «адміністративне управління», а також уточнено авторське визначення категорії «публічне адміністрування судової системи». Виокремлено функції публічного адміністрування у судовій сфері, серед яких провідними є прозорість, законність, ефективність та інституційна незалежність. Визначено ключові фактори, що впливають на ефективність адміністрування судової влади: нормативно-правове регулювання, кадровий потенціал, рівень цифровізації, а також взаємодія з іншими гілками влади. Проаналізовано провідні наукові підходи до дослідження судового адміністрування: адміністративно-правовий, інституціональний, системний, а також концепції електронного врядування. Окреслено напрями підвищення якості адміністрування судової системи через удосконалення регуляторної політики, кадрового менеджменту, впровадження цифрових технологій, налагодження моніторингу та залучення громадянського суспільства. Окрема увага приділена організаційним і методичним принципам публічного адміністрування судової системи, серед яких – законність, підзвітність, професіоналізм, інноваційність та міжінституційна координація. Зроблено висновок, що ефективне адміністрування забезпечує стабільність, справедливість і доступність правосуддя, а теоретична база дослідження ґрунтується на концептах правової держави, публічного управління та демократичного врядування. Другий розділ присвячено аналізу інституту контролю як ключового елементу публічного адміністрування судової системи. Контроль розглядається як інструмент забезпечення прозорості, ефективності та легітимності діяльності судових органів. Визначено специфіку контрольної функції, яка включає виявлення порушень, реагування шляхом санкцій або рекомендацій, та реалізацію цілісного процесу контролю, що охоплює підготовчий, процедурний і узагальнювально-впливовий етапи. У межах дослідження проведено розмежування понять «контроль» та «нагляд», де перше поняття тлумачиться як активна управлінська дія, спрямована на вплив, тоді як нагляд має переважно пасивний характер. Визначено, що інститут контролю функціонує через багаторівневу систему механізмів – як внутрішніх, так і зовнішніх, – за участю державних структур, громадських організацій та міжнародних інституцій. Здійснено класифікацію суб’єктів контролю, до яких віднесено органи державної влади, інститути громадянського суспільства, професійні спільноти та спеціалізовані наглядові органи. Проведено порівняльний аналіз зарубіжного досвіду, що дозволив виявити залежність результативності систем контролю від рівня розвитку демократії, правової культури та адміністративних традицій. Проаналізовано діяльність ключових українських суб’єктів контролю, зокрема Вищої ради правосуддя, ВККСУ, НАЗК, а також підкреслено важливу роль громадських організацій у забезпеченні прозорості й підзвітності судової влади. Висвітлено участь міжнародних організацій у формуванні зовнішнього контролю та розробці рекомендацій щодо реформування судової системи України. Третій розділ присвячено аналізу сучасних підходів до організації ефективного контролю в судовій сфері на прикладі зарубіжних країн. Виокремлено перспективні напрями реформування української моделі контролю, яка повинна базуватись на поєднанні інституційної автономії судової влади з прозорими механізмами моніторингу та відповідальності. Наголошено на необхідності забезпечення балансу між суддівською незалежністю та підзвітністю перед суспільством як передумови ефективного функціонування системи правосуддя. У межах порівняльного аналізу розглянуто досвід Німеччини, Франції, Канади та Нідерландів, де функціонують розвинені механізми внутрішнього аудиту, дисциплінарної відповідальності, відкритості судових процесів та участі громадськості. Виокремлено роль цифрових технологій у забезпеченні прозорості судочинства, зокрема у зборі та публікації статистичних даних, що сприяє формуванню культури підзвітності. З урахуванням умов воєнного стану проаналізовано виклики й завдання для системи контролю, пов’язані з адаптацією процедур, посиленням відкритості та впровадженням цифрових рішень. Аргументовано необхідність дотримання високих етичних стандартів суддівської поведінки та ефективного функціонування механізмів контролю за їх дотриманням. Наголошено на значенні інституційної незалежності органів контролю, які мають бути політично нейтральними, автономними та ресурсно забезпеченими. Запропоновано поетапну модель реформування з урахуванням національного контексту, міжнародних стандартів, цифровізації процесів і залучення громадянського суспільства. Дата реєстрації 2025-08-11 Додано в НРАТ 2025-08-11 Закрити