Реєстраційний номер
0825U003377, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
15-08-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці
Здобувач
Кущева Олександра Володимирівна,
Керівник Почтовий Максим Миколайович
Опонент Курилюк Юрій Богданович
Опонент Тарасенко Олег Сергійович
Рецензент Хашев Вадим Георгійович
Рецензент Гритенко Оксана Анатоліївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Дніпровський державний університет внутрішніх справ
Опис
Наукова праця присвячена удосконаленню теоретичних положень кримінального права в частині відповідальності за розголошення державної таємниці та напрацюванні рекомендацій з удосконалення законодавства та практики його застосування.
На підставі аналізу питань історико-правового розвитку та сучасного стану законодавства про кримінальну відповідальність за розголошення державної таємниці, його диференційовано на 5 етапів.
Діяння у вигляді розголошення державної таємниці відповідає більшості підставам (несе високий ступінь суспільної небезпеки, є типовим та достатньо розповсюдженим діянням на території України, для протидії даному акту деліктної поведінки існує нагальна потреба у впливі кримінально-правовими заходами (з урахуванням можливостей системи кримінальної юстиції в протидії цим актам суспільно небезпечної поведінки), співрозмірність позитивних наслідків криміналізації розголошення державної таємниці над негативними (встановлено, що перші значно переважають), тривалий історичний досвід регулювання кримінальної відповідальності за це діяння (понад 400 років), підтримка криміналізації розголошення державної таємниці з боку суспільства (соціальний запит) тощо) та принципам криміналізації, тому віднесення його законодавцем до числа злочинів є обґрунтованим та необхідним кроком. На підставі аналізу змісту ст. 328 КК України встановлено, що дана норма є соціально обумовленою.
За результатами аналізу питання форм реалізації кримінальної відповідальності за розголошення державної таємниці встановлено, що наявність лише одного безальтернативного основного виду покарання у виді позбавлення волі є недостатньою для забезпечення реалізації мети застосування до винного заходу державного примусу, закріпленої у ст. 50 КК України (протягом останніх п’яти років (з 2019 по 2023 рр.) лише в 1 випадку до засудженого за вчинення акту розголошення державної таємниці було застосовано покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням). На підставі цього запропоновано включити до санкції ч. 1 ст. 328 основні альтернативні види покарань (наприклад, штраф, який є найбільш поширеним видом покарань, що застосовується до засудженого за вчинення названого злочину).
Встановлено, що така практика є поширеною у законодавстві інших європейських держав (наприклад, Естонська Республіка, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Республіка Польща, Федеративна Республіка Німеччина).
Дослідження змісту законів про кримінальну відповідальність зарубіжних держав (Грузія, Естонська Республіка, Італійська Республіка, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Республіка Польща, Румунія, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка) на предмет регулювання юридичної відповідальності за розголошення державної таємниці дозволило доповнити запропоновані пропозиції щодо модернізації чинної редакції ст. 328 КК України.
У змісті більшості проаналізованих законів про кримінальну відповідальність зарубіжних держав необережне розголошення державної таємниці розглядається в якості привілейованого складу злочину (Естонська Республіка, Італійська Республіка, Латвійська Республіка, Республіка Польща, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка). З огляду на той факт, що у відповідних складах розголошення державної таємниці винний не має стійкої антисоціальної установки (а, відтак, становить менший рівень суспільної небезпеки), запропоновано спроєктувати відповідний підхід у зміст ст. 328 КК України.
Дата реєстрації
2025-08-11
Додано/оновлено в НРАТ
2025-08-11 / 2026-07-01
