Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003424, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 14-08-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Становлення і розвиток правового регулювання банківської діяльності у Галичині в складі Австрії та Австро-Угорщини (1772-1918 рр.). Здобувач Борис Ірина Романівна, Керівник Бойко Ігор Йосипович Опонент Гавриленко Олександр Анатолійович Опонент Терлюк Іван Ярославович Рецензент Кобилецький Микола Мар'янович Рецензент Моряк-Протопопова Христина Миколаївна Опис У дисертації на підставі аналізу нормативно-правових актів, чинних на території Галичини у досліджуваний період, наукової літератури, архівних документів комплексно досліджено становлення і розвиток правового регулювання банківської діяльності у Галичині в складі Австрії та Австро-Угорщини (1772-1918 рр.). У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення історичного досвіду становлення і розвитку правового регулювання банківської діяльності у Галичині в складі Австрії та Австро-Угорщини (1772-1918 рр.). Дослідження цієї важливої наукової проблеми надало можливість обґрунтувати авторське концептуальне бачення головної тенденції розвитку австрійської банківської системи та її функціонуванні у Галичині в досліджуваний період. З’ясовано, що у другій половині XVIII ст. в руслі реалізації політики освіченого абсолютизму та враховуючи вплив європейських традицій в Австрійській імперії було запроваджено нову систему банківської діяльності, яка полягала в створенні державних банків та законодавчої бази для їх діяльності. Сутність правового регулювання банківської діяльності в Австрійській монархії полягала у забезпеченні стабільності банківської системи, захисті інтересів клієнтів та управлінні фінансовими ризиками (закони також передбачали відповідальність банків у випадку банкрутства та захист прав клієнтів). Зазначено, що ХІХ ст. стало періодом розвитку банківської справи у формі акціонерних товариств і центральних банків. Виникли дві банківські моделі – британська та німецька, елементи якої поширились і на Австрію. Почали діяти також ощадні каси та кредитні кооперативи, засновані на принципах кооперації. Кооперативні банки спочатку творилися як ощадно-кредитні компанії з допоміжними функціями, що призвело до їх швидкого розвитку та необхідності запровадження нових правових та організаційних рішень. Банківська діяльність в Австрії у досліджуваний час базувалася на принципах приватної і партнерської власності, фінансової свободи, стабільності, задля чого були встановлено регуляторні обмеження. Після приєднання Галичини до складу Австрії 1772 р. в регіоні було впроваджено австрійську грошову систему, введено в дію австрійське законодавство, включаючи норми, що регулювали банківську справу. У Галичині в ХІХ ст. розпочали свою діяльність ощадно-кредитні кооперативи та товариства взаємного страхування. З другої половини ХІХ ст. розширили свою діяльність товариства взаємного страхування. Як суб’єкти соціальної економіки вони ставили перед собою мету убезпечити населення у разі стихійних лих та нещасних подій. Обґрунтовано, що новий тип банківської діяльності в Галичині пов’язаний із створенням 1844 р. Галицької ощадної каси. Правове регулювання банківської діяльності у Австрійській імперії в другій половині ХVІІІ – середині ХІХ ст. гуртувалося на основі імператорських декретах та патентах. Австрійське банківське право в другій половині ХVІІІ ст. базувалося на системі концесії, яка передбачала виділення окремих привілеїв та монополій фінансовим установам. Концесійна система формально забезпечувала контроль держави над банківською діяльністю та сприяла залученню фінансових ресурсів до державного бюджету. Наголошено, що формування правових засад банківської справи в Австрії на початку ХІХ ст. відбувалося в контексті кодифікації австрійського законодавства, наслідком якої стало прийняття Австрійського цивільного кодексу 1811 р. Кредитні відносини в банківській сфері регулювалися в основному австрійським цивільним кодексом 1811 р. Стабільність правового регулювання в Австрійській імперії у середині – другій половині ХІХ ст. сприяло збільшенню кількості банків в Австрійській імперії. Поширеними стали іпотечні (земельні) банки, завдання яких обмежувалося у посередництві в купівлі/продажі земель, ґрунтів, будинків; торгівельні банки, через які велась більша частина торгівельного обороту; емісійні банки, головним завданням яких став випуск і регуляція обороту банкнот; ощадні каси; товариства взаємного кредиту; кредитні банки, діяльність яких була у дечому схожа на діяльність іпотечних банків, а їхня особливість полягала у створенні акціонерних товариств; брокерські банки, завдання яких полягало в організації посередництва; страхові банки. Встановлено, що банківська діяльність у Галичині була важливою для місцевої економіки, оскільки банки підтримували фінансові потреби як сільськогосподарського, так і промислового секторів. Відповідальність за регулювання банківської діяльності в Галичині була розподілена між місцевими органами державної влади, до компетенції яких належав: контроль за банками і ощадними касами, збір податків, управління фінансами для розвитку інфраструктури та промисловості, підтримка місцевих підприємств через кредитування, а також координація фінансових відносин між місцевими органами влади і центральним урядом та ін. Дата реєстрації 2025-08-13 Додано в НРАТ 2025-08-13 Закрити