Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003467, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 19-08-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи (Не)правда в соціальних комунікаціях. Здобувач Смірнов Сергій Анатолійович, Керівник Житарюк Мар'ян Георгійович Опонент Сніцарчук Лідія Віталіївна Опонент Мітчук Ольга Андріївна Рецензент Дворянин Парасковія Ярославівна Рецензент Онуфрів Соломія Тарасівна Опис Дисертація досліджує проблему (не)правди та (не)достовірності, яка визнана глобальною проблемою із середини 2010-х років. У звіті Світового економічного форуму «Глобальні ризики» за 2023-2024 роки, неправда (недостовірна інформація), що охоплює як свідомий обман (дезінформацію), так і помилкове сприйняття (мізінформацію), посідає перше місце серед короткострокових ризиків та п’яте — серед довгострокових глобальних ризиків. Вона може призводити до громадських заворушень, посилення державної цензури, внутрішньої пропаганди та глобального поширення мізінформації. Автор систематизував різноманітні підходи до розуміння ключових термінів, пов’язаних із поняттями правди та неправди. У дослідженні уточнено значення базових та спеціалізованих понять і термінів, включно з можливими контекстами їхнього вживання. В історіографічному розділі дисертації подано оригінальний аналіз, синтез та інтерпретацію добре відомих джерел крізь призму досліджуваної проблеми. Зокрема, проведено паралелі між різними культурами — індійськими «Законами Ману», «Руською Правдою» та китайським трактатом Сунь-дзи про війну — щодо підходів до встановлення істини та припустимості обману. Порівняння «Державця» Макіавеллі з «Анти-Макіавеллі» Фрідріха Великого та інтерпретація останнього як ранньої форми «фактчекінгу» демонструє, що ключові питання дисертації мають глибоке історичне коріння. У цій роботі вперше досліджено приховування інформації як окремий і вирішальний аспект неправди, відмежовуючи його від більш вивчених активних форм обману. Цього досягнуто завдяки міждисциплінарному підходу, що поєднує філософський, правовий, психологічний та комунікаційний аспекти дослідження. Проаналізовано українське законодавство щодо права на інформацію та права на її приховування. Розглянуто проблему інформаційного перевантаження як форми приховування або ускладнення доступу до правдивої інформації в контексті соціальних комунікацій. Встановлено парадоксальну природу мови: вона є водночас інструментом для встановлення істини та для поширення неправди. Крім того, ставлення суспільства до обману залежить від інтерпретації його намірів чи наслідків; часто обман може викликати ті ж емоційні та ціннісні оцінки, що й правда. Постійні зміни в соціальних процесах, назвах, потребах та цінностях (установках) призводять до безперервного пошуку істини та достовірної інформації, оскільки, навіть будучи знайденою, вона може бути описана іншими словами або перенесена в інший контекст, що ставить під сумнів її доведеність. У таких випадках традиційні підходи до фактчекінгу не гарантують здатності відрізнити правду від вигадки, оскільки вони не враховують парадоксальних форм комунікації та психологічних бар'єрів учасників. Детально проаналізовано використання евфемізмів як свідомої інформаційної політики на прикладі російсько-української війни. Цей аналіз є цінним для розробки стратегій протидії пропаганді та дезінформації. Результати дослідження корисні для планування та реалізації стратегічних комунікацій, пропагандистських та інформаційно-психологічних кампаній. Розуміння причин і форм приховування інформації може бути корисним для журналістів, політиків, державних службовців та всіх, хто займається соціальними комунікаціями, а розуміння парадоксів комунікації допоможе розпізнавати потенційні неоднозначності та інтерпретації повідомлень. Результати опитування щодо ставлення до цензури можуть бути використані для формування місцевої інформаційної політики. Розуміння проблеми інформаційного перевантаження, її причин та наслідків є важливим для розробки стратегій боротьби з дезінформацією та підвищення медіаграмотності громадян. Дослідження ролі образної мови може бути корисним для створення ефективних комунікаційних кампаній, що апелюють до емоцій та розуміння аудиторії. Підвищення обізнаності про природу іронії та сарказму може допомогти уникнути непорозумінь у міжкультурній комунікації та різних соціальних контекстах. Отримані результати розширюють і доповнюють теоретико-наукові аспекти дослідження проблемних питань соціальних комунікацій, а також теорію і практику журналістики. Дослідження поглиблює розуміння концепту істини та її відображення в соціальних комунікаціях, розглядаючи його не лише з позиції фактологічної відповідності, але й з точки зору ефективності інтерпретації та контекстуалізації за допомогою мови. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції, висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в наукових дослідженнях, у викладанні відповідних навчальних дисциплін, зокрема «Теорія масової інформації», «Пропаганда», «Принципи та методи фактчекінгу», «Стратегічні комунікації та контрпропаганда», «Медіастандарти», а також під час підготовки підручників, посібників та навчальних курсів. Усі основні положення та результати дисертаційного дослідження отримані самостійно та пройшли наукову апробацію, зокрема через виступи на наукових семінарах та конференціях, а також у наукових публікаціях автора. Дата реєстрації 2025-08-18 Додано в НРАТ 2025-08-18 Закрити