Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003535, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-08-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Трофічні та гормональні детермінанти онтогенезу регенерантів Prunus dulcis (Mill.) D.A.Webb. in vitro Здобувач Шита Оксана Петрівна, Керівник Мацкевич Вячеслав Вікторович Опонент Фучило Ярослав Дмитрович Опонент Ліханов Артур Федорович Рецензент Шох Світлана Сергіївна Рецензент Шубенко Лідія Анатоліївна Опис Кліматичні зміни належать до найактуальніших проблем сучасності, що загрожує агроекологічній та продовольчій безпеці, ускладнюючи досягнення сталого розвитку в рослинництві. Нерівномірний розподіл опадів, підвищення температури та антропогенні фактори спричиняють зміни природних зон і вимагають адаптації сільськогосподарських технологій. У відповідь на сучасні виклики спостерігається зростання площ промислових насаджень горіхоплідних культур, зокрема, перспективним вважається мигдаль Prunus dulcis (Mill.) D.A.Webb. Попри щорічний імпорт майже 2,5 т, клімат України сприятливий для його вирощування, що відкриває можливості для диверсифікації агровиробництва. Метою дослідження є визначення впливу трофічних і гормональних факторів на онтогенез регенерантів Prunus dulcis в умовах in vitro. Враховуючи низьку зимостійкість більшості іноземних сортів, було обрано чотири вітчизняні сорти мигдалю (Е5 Борозан, М41 Алекс, Джорджия, Луїза), зареєстровані у 2020 році. Дослідження охоплює основні технологічні етапи мікроклонального розмноження (МКР): підготовку та стерилізацію експлантів, мультиплікацію in vitro, індукцію коренеутворення та адаптацію рослин ex vitro. Детально описано умови асептичного культивування, склад живильних середовищ та використання синтетичних фітогормонів для стимуляції росту. Експерименти проведено в лабораторіях Білоцерківського національного аграрного університету та інших наукових установах, із зазначенням кратності дослідів, обсягів вибірок та повторюваності результатів. Отримані дані є основою для подальшої оптимізації технологій розмноження мигдалю та його впровадження в промислове садівництво України. У ході проведених досліджень визначено оптимальні умови для ефективної деконтамінації первинних експлантів мигдалю та стимуляції морфогенезу в умовах in vitro. Максимальний рівень очищення експлантів від контамінантів (Е1) досягнуто при вирощуванні донорних рослин у депозитарних умовах, що забезпечило асептичність на рівні 81–91 %, що значно перевищувало показники для рослин, вирощених у відкритому ґрунті (59–70 %). Серед досліджених стерилізуючих агентів найкращі результати продемонстрував Бланідас 300, який забезпечив високу ефективність деконтамінації (88–93 %) та сприяв утворенню максимальної кількості морфогенних експлантів (63–78 %). Найбільшу ефективність стерилізації та морфогенезу показали бруньки, ізольовані навесні під час природного пробудження (Е1 = 83–93 %; Ем = 47–70 %). Водночас введення експлантів у культуру в період глибокого спокою суттєво знижувало рівень деконтамінації (3–9 %) та не сприяло морфогенезу. Найвищий рівень асептичності (94–98 %) досягнуто у варіантах із використанням меристем та пагонів проростків. Однак через втрату генетичної стабільності, проростки не рекомендовано для подальших досліджень. Оптимальним варіантом експлантів для прямого морфогенезу визначено бруньки, які характеризувалися високою ефективністю деконтамінації (86–94 %) та достатньою морфогенною активністю (47–69 %). Дослідження впливу живильних середовищ показало, що середовище MS сприяє калусоутворенню, проте отримані калуси мали низьку морфогенну активність та піддавалися вітрифікації. Оптимальним середовищем для індукції калусів виявилося NAM із додаванням БАП (1,0–5,0 мг/л) та ІМК (1,0–5,0 мг/л). Найкращі результати отримано при комбінації БАП (1,0 мг/л) + кінетин (2,0 мг/л) + аденінсульфат (2,0 мг/л), що сприяло утворенню морфогенних калусів у 28–38 % експлантів. Додавання гіберелової кислоти (ГК₃) у концентрації 1,0–2,0 мг/л значно підвищувало рівень морфогенезу в калусних культурах (73–94 %). У ході проведеного дослідження вдалося розробити ефективну методику отримання асептичної культури мигдалю in vitro та оптимізувати процес непрямого морфогенезу. Отримані результати є цінними для подальшого вдосконалення методів мікроклонального розмноження цієї культури. Походження експлантів відіграє ключову роль у процесі онтогенезу регенерантів. Для ефективного формування пагонів доцільно використовувати верхівки пагонів донорських рослин із вегетативними бруньками. Аналіз впливу різних живильних середовищ на ефективність мультиплікації шляхом поділу конгломерату мікропагонів показав, що при меншій щільності мікропагонів спостерігалося збільшення їхньої довжини. Оптимальним середовищем для вишні та черешні визначено MS1/2, тоді як для мигдалю найкращі результати продемонструвало середовище NAM із додаванням 1,0 мг/л бензиламінопурину та 0,1 мг/л індолілмасляної кислоти. Дослідження впливу вуглеводів показало, що для вишні та черешні найкращим варіантом є сахароза в концентрації 30 г/л або комбінація 25 г/л сахарози з 5 г/л сорбіту. Для мигдалю оптимальним виявилося використання 25 г/л сахарози та 5 г/л сорбіту. Дата реєстрації 2025-08-22 Додано в НРАТ 2025-08-22 Закрити