Дисертація доктора філософії. Костак Катерина Анатоліївна. Становлення і розвиток спеціальної освіти дітей з сенсорними порушеннями на Харківщині (1920-1960 рр.)

Реєстраційний номер

0825U003578, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

26-08-2025

Статус

Захищена

Назва роботи

Становлення і розвиток спеціальної освіти дітей з сенсорними порушеннями на Харківщині (1920-1960 рр.)

Здобувач

Костак Катерина Анатоліївна,

Керівник Бондар Віталій Іванович
Опонент Гладуш Віктор Антонович
Опонент Шевченко Світлана Михайлівна
Рецензент Штефан Людмила Андріївна
Рецензент Зеленська Людмила Дмитрівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Опис

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю ґрунтовного історико- педагогічного аналізу процесів становлення спеціальної освіти дітей із сенсорними порушеннями в Україні як важливої складової національної освітньої традиції. У сучасних умовах активного впровадження інклюзивного навчання особливої значущості набуває звернення до історичного досвіду, який дає змогу не лише зберегти цінні надбання минулого, а й переосмислити їх для вдосконалення сучасної практики та пошуків ефективних, науково обґрунтованих підходів. Умови соціальної, політичної та освітньої реальності Харківщини досліджуваного періоду сприяли появі унікальних організаційних моделей, фахівців, педагогічних рішень і методик, що зберігають свою актуальність і сьогодні. У 1920–1969 рр. Харківщина виокремлювалася серед інших регіонів України особливими передумовами для становлення і розвитку спеціальної освіти. Статус столиці УСРР (1919–1934) забезпечив регіону концентрацію значного політичного, інтелектуального та ресурсного потенціалу, що створило підґрунтя для інтенсивних освітніх трансформацій. Харків сформувався як провідний науковий й освітній осередок. У місті та області діяли кілька педагогічних закладів: Вищі трирічні педагогічні курси імені Г. С. Сковороди засновані в 1919 р.; ХІНО – 1921 р., який в 1933 р. через ряд реорганізацій став педінститутом з відкритим при ньому у 1935 р. дворічним учительським інститутом; трирічні педагогічні курси в Богодухові, Вовчанську, Краснокутську, Валках; Куп’янський учительський інститут – 1939 р., було засновано Український науково-дослідний інститут педагогіки та Інститут дефектології. Впроваджувалися новаторські освітні практики таких вчених: у 20-40-х рр. ХХ ст. – О. Залужного, І. Соколянського, Я.Мамонтова, О.Попова, О.. Леонтьєва, А.Запорожця, П.Зінченка, у 40-60-х рр. ХХ ст. – А. Ганджія, П. Гуслистого, А.Зільберштейна, М. Григор’єва, Є.Яновської, С. Абрамсона, О.Савченка, С. Рехтера, І.Федоренко та інших. Висока культурна традиція краю, пов’язана з іменами таких просвітників, як Григорій Сковорода, Василь Каразін, Борис Грінченко, забезпечувала гуманістичний ціннісний фундамент освітніх пошуків. Нарешті, у Харківському регіоні органічно поєднувалися індустріальне міське й сільське середовище, що створювало репрезентативну картину розвитку спеціальної освіти в різних соціальних умовах. Таким чином, поєднання зазначених чинників зумовило унікальну роль Харківщини у становленні спеціальної освіти в Україні. Мета дослідження полягає в здійсненні історико-педагогічного аналізу становлення і розвитку спеціальної освіти дітей із сенсорними порушеннями на Харківщині у 1920–1960-х рр. у контексті загальноукраїнських освітніх трансформацій та актуалізації напрацювань учених і вчителів-практиків у сучасних закладах загальної та спеціальної освіти, навчальних і реабілітаційних центрах. Завдання дослідження охоплюють з’ясування передумов формування системи спеціальної освіти дітей з порушеннями зору і слуху на Харківщині; обґрунтування етапів становлення й розвитку спеціальної освіти дітей із сенсорними порушеннями у 1920–1960-х рр.; аналіз внеску харківських науковців та участі учителів-практиків у формуванні системи спеціальної освіти; узагальнення досвіду навчання дітей із сенсорними порушеннями в спеціальних школах Харківщини у визначений період та окреслення перспектив творчого використання педагогічно цінних ідей у сучасних умовах. На основі аналізу нормативно-правових актів (Закони України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Концепції державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами»), довідкових джерел (педагогічні словники, енциклопедії, глосарії з дефектології) уточнено сутність і зміст основних понять дослідження: «діти з сенсорними порушеннями», «спеціальна освіта», «спеціальна школа», «спеціальна педагогіка», «сурдопедагогіка», «тифлопедагогіка», «логопедія». Проведене уточнення термінів дозволило виокремити їхнє семантичне наповнення відповідно до історичного періоду, охопленого дослідженням, та простежити трансформацію змісту понять у контексті змін в освітній політиці й науковій думці. Уточнено ключову дефініцію дослідження – «спеціальна освіта дітей із сенсорними порушеннями», під якою розуміється багаторівнева система закладів, програм і методик, спрямованих на забезпечення навчання, виховання, корекцію розвитку, соціальну адаптацію дітей зі сліпотою та глухотою, які враховують їх особливі освітні потреби, обумовлені стійкими функціональними порушеннями сенсорних аналізаторів таких дітей.

Дата реєстрації

2025-08-26

Додано/оновлено в НРАТ

2025-08-26 / 2026-07-09