Реєстраційний номер
0825U003597, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-08-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Розлади, специфічно пов’язані зі стресом у військовослужбовців, які отримали бойову травму (клінічні особливості, підходи до терапії)
Здобувач
Сухарєва Вікторія Анатоліївна,
Керівник Потапов Олександр Олександрович
Керівник Кожина Ганна Михайлівна
Опонент Герасименко Лариса Олександрівна
Опонент Огоренко Вікторія Вікторівна
Опонент Венгер Олена Петрівна
Рецензент Деміхова Надія Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Сумський державний університет
Опис
Умови повномасштабної війни в Україні спричинили значне зростання психоемоційних навантажень на військовослужбовців, що проявляється високою поширеністю стрес-асоційованих психічних розладів, насамперед посттравматичного стресового розладу (ПТСР), гострого стресового розладу (ГСР), тривожно-депресивних станів та нейроповедінкових порушень. Вивчення клініко-психологічних особливостей цих станів та розробка ефективних підходів до їх терапії має особливе значення для збереження боєздатності та якості життя військових.
Метою дисертаційного дослідження стало підвищення результативності лікування стресових розладів у військовослужбовців із бойовою травмою шляхом створення та апробації персоніфікованої системи терапії. Для досягнення цієї мети було поставлено завдання: визначити клінічні й патопсихологічні закономірності формування стресових розладів у різних категорій пацієнтів, розробити комплексну індивідуалізовану програму терапії та оцінити її ефективність.
Обстежено 242 військовослужбовці ЗСУ, які перебували на лікуванні у Сумському обласному клінічному госпіталі ветеранів війни. Використовувалися клініко-психопатологічний, анамнестичний, психодіагностичний і статистичний методи. Дослідження проводилося у кілька етапів: аналіз клінічних даних та визначення терапевтичних мішеней, створення персоніфікованої програми лікування, оцінка її ефективності та подальше впровадження в практику.
Результати показали, що клінічна структура психічних порушень відрізнялася залежно від профілю госпітального відділення. У терапевтичному відділенні переважали помірні прояви стресових розладів, афективні симптоми та неврастенія. У неврологічному виявлено найбільшу частоту ПТСР, емоційної дисрегуляції, високі показники тривоги й депресії, а також значне емоційне вигорання. У хірургічному відділенні найчастіше реєстрували гострий стресовий розлад та нейроповедінкові порушення на тлі найвищої інтенсивності бойового досвіду. Патопсихологічне обстеження підтвердило тісний зв’язок між тяжкістю бойових травм і виразністю психічних симптомів.
Кореляційний аналіз дозволив виділити синдромокомплекси, характерні для кожної клінічної групи. Для терапевтичного відділення це тривожно-інсомнічний, посттравматичний та соціально-дезадаптивний; для неврологічного – уникаючий, депресивно-тривожний і інсомнічно-соціальний; для хірургічного – гострий травматичний, тривожно-депресивний і нав’язливо-уникаючий. Це надало змогу чіткіше визначати терапевтичні підходи.
Розроблена система лікування поєднувала психофармакотерапію з психотерапевтичними методами, адаптованими до профілю відділення. Фармакотерапія включала селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та серотоніну й норадреналіну, анксіолітики, стабілізатори настрою та нейролептики. Психотерапевтичний комплекс складався з базової програми (шість занять для подолання бойового стресу) і спеціалізованих модулів для кожного відділення. У пацієнтів терапевтичного відділення програма фокусувалася на саморегуляції, роботі з травматичними спогадами і порушеннями сну. Військовослужбовці неврологічного відділення отримали програму з акцентом на відновлення когнітивних функцій та подолання депресії. У пацієнтів хірургічного відділення робота була спрямована на зниження гострих психоемоційних реакцій, корекцію уникання та агресії.
Ефективність програми підтверджено результатами повторного обстеження: частота ПТСР зменшилася на 20,9–32,6% залежно від групи; знизилися інтенсивність симптомів тривоги, депресії, емоційної дисрегуляції, а також когнітивних порушень. Більшість військових продемонстрували підвищення рівня адаптаційних ресурсів і позитивну динаміку емоційного стану.
Уперше було показано, що профіль госпітального відділення є важливим чинником у формуванні психічних розладів у військових із бойовою травмою. Розроблена персоніфікована система терапії може бути використана у практиці військових госпіталів як ефективний інструмент психосоціальної допомоги. Практичні рекомендації включають впровадження скринінгу емоційного вигорання, розширену психодіагностику, застосування тренінгів з емоційної компетентності та врахування клініко-психологічного профілю відділення при плануванні лікування.
Дата реєстрації
2025-08-27
Додано/оновлено в НРАТ
2025-08-27 / 2026-07-02
