Реєстраційний номер
0825U003606, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-08-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Творчість Серджіо Топпі в контексті формування європейської школи коміксу 1970–2020-х років
Здобувач
Копанський Тарас Юрійович,
Керівник Сергеєва Наталія Вікторівна
Опонент Зайцева Вероніка Іванівна
Опонент Мулкохайнен Вікторія Анатоліївна
Рецензент Селівачов Михайло Романович
Рецензент Пітеніна Валерія Євгеніївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Опис
У дисертаційному дослідженні проаналізовано творчість Серджіо Топпі — італійського художника-графіка, чия мистецька стратегія поєднала ілюстративну традицію, новаторські підходи до візуального оповідання та глибокий культурний символізм. Його доробок розглянуто як вагомий чинник формування європейської школи авторського коміксу. Робота є однією з перших у вітчизняному мистецтвознавстві, що здійснює системний міждисциплінарний аналіз стилістики, композиційних новацій і семіотики візуального мовлення Топпі.
Актуальність теми зумовлена кількома чинниками. По-перше, стрімке зростання ролі авторського коміксу як феномену сучасного мистецтва вимагає розширення дослідницького інструментарію. По-друге, відсутність в українському академічному просторі глибокого аналізу творчості Топпі при одночасному зростанні зацікавлення цим автором серед українських художників, видавців та дослідників актуалізує тему. По-третє, дослідження дозволяє простежити трансформацію європейської коміксної естетики у контексті міжмедійних і культурних перетинів.
Метою дослідження є комплексне мистецтвознавче осмислення доробку Серджіо Топпі в контексті формування європейської школи коміксу у 1970–2020-х роках. Об’єктом є авторський комікс у культурному просторі другої половини ХХ — початку ХХІ століття. Предметом — стилістичні, композиційні та іконографічні особливості творчості Серджіо Топпі в контексті розвитку європейської школи коміксу.
У роботі було використано та поєднано такі методи як: історико-культурний, іконографічний, компаративний, біографічний, формальний, семіотичний і герменевтичний методи. Такий підхід дозволив простежити не лише еволюцію стилю митця, а й культурні взаємозв’язки, що впливали на його художній світогляд.
У дисертації здійснено періодизацію творчості Серджіо Топпі: від раннього етапу (1950–1960-х), позначеного впливом традиційної книжкової графіки, до періоду художньої зрілості, де поєднуються експеримент із композицією, візуальна драматургія та складна іконографія. Значна увага приділена аналізу робіт 1970–1980-х років, коли митець радикально переосмислив сторінкову структуру коміксу, відмовившись від канонічного кадрування на користь монументальних ритмічних площин. У пізніх творах (1990–2010-ті) простежено синтез попередніх експериментів і формування цілісної авторської системи.
Окремий аналітичний блок присвячено репрезентації історичних, культурних і міфологічних тем у творах Топпі. Розкрито, як художник трансформує мотиви з культур Євразії, Африки, Америки та Японії у візуально-символічні конструкції. Виявлено, що він уникає етнографічної буквальності, натомість створює візуальні метафори, здатні передати універсальні гуманістичні ідеї. Особливу увагу приділено концептуалізації теми фронтиру, колоніального досвіду та автохтонності, а також японським культурним алюзіям, які Топпі переосмислює крізь призму європейської художньої мови.
Досліджено технічні й композиційні інновації митця, а також вплив його стилю на сучасне європейське коміксне мистецтво. Розкрито взаємопроникнення книжкової ілюстрації, плакатного мистецтва й коміксу у візуальній системі Топпі, що дозволяє трактувати його графіку як міжмедійне явище. Проаналізовано способи інтерпретації його стилістики сучасними художниками, для яких Топпі став джерелом натхнення автономного візуального мислення.
Теоретичне значення роботи полягає у введенні до наукового обігу цілісної концепції авторського стилю Серджіо Топпі як естетичного феномена європейського масштабу. Практичне значення полягає в можливості використання матеріалів дисертації в освітньому процесі (історія графіки, коміксів, ілюстрації), кураторській і музейній діяльності, а також у сфері культурної дипломатії. Запропоновані методологічні підходи можуть бути адаптовані для аналізу сучасної української авторської графіки.
Загальний обсяг дисертації становить 324 сторінки, з яких основний текст — 151. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, а також із трьох додатків: Додаток А. Перелік ілюстрацій, Ілюстрації; Додаток Б. Хронологічні таблиці; Додаток В. Список публікацій здобувача за темою дисертації.
Дата реєстрації
2025-08-28
Додано/оновлено в НРАТ
2025-08-28 / 2026-07-15
