Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003670, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 03-10-2025 Статус Захищена Назва роботи Хірургічне лікування гриж міжхребцевих дисків на поперековому рівні, ускладнених стенозом хребетного каналу на поперековому рівні Здобувач Ксензов Тимур Артурович, Керівник Хижняк Михайло Віталійович Опонент Сон Анатолій Сергійович Опонент Усатов Сергій Андрійович Рецензент Чеботарьова Лідія Львівна Рецензент Главацький Олександр Якович Опис Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального завдання сучасної медицини, яке полягає в удосконаленні хірургічного лікування хворих з грижами міжхребцевих дисків на поперековому рівні, що ускладнені стенозом хребетного каналу, шляхом розробки ефективних методів персоніфікованого хірургічного втручання. У дослідженні приймали участь 104 пацієнти з діагнозом «грижа міжхребцевих дисків, що ускладнена стенозом хребетного каналу». Хворих розподілили на 3 групи залежно від площі хребтового каналу на рівні стенозу та методу хірургічного втручання. Проаналізували вік, неврологічні прояви, розмір і варіант розташування грижі міжхребцевого диска, рівень і вид стенозу хребтового каналу, тривалість захворювання, силу м'язів, больовий синдром. Період післяопераційного спостереження – до 6 міс. Радіологічна діагностика включала МРТ та функціональну спондилографію. Для дослідження асоціації SNP з дегенерацією міжхребцевих дисків і стенозом на рівнях L4–L5 та L5–S1 було проаналізовано такі однонуклеотидні варіанти: COL2A1 rs2276454 (A/G); COL2A1 rs1793953 (A/G); COL9A1 rs1135056 (C/T); COL11A1 rs1676486 (A/G). Генотипування проводили методом алельної дискримінації в реальному часі з використанням TaqMan SNP Genotyping Assays. Згідно з результатами аналізу клінічних синдромів у пацієнтів трьох досліджуваних груп, найвищу частоту виявлення продемонструвала люмбалгія – вона реєструвалася майже у всіх випадках. Радикулопатія превалювала в групі ендоскопічного втручання і спостерігалася у 100% пацієнтів. Водночас прояви радикулоішемії (нейротрофічного синдрому) були більш вираженими в групі стандартного хірургічного втручання — у 53,3% пацієнтів, тоді як в ендоскопічній групі вони взагалі не відзначалися, шо може бути обумовлено менш тривалим періодом захворювання. При оцінці тривалості перебування в стаціонарі, рівня інтраопераційної крововтрати та тривалості операцій була виявлена статистично значуща різниця між трьома групами. В групі стандартного втручання, спостерігався найвищий показник перебування в стаціонарі. За рівнем інтраопераційної крововтрати групи значуще відрізнялися як загалом, так і при попарному порівнянні. Найменший рівень крововтрати зафіксовано в групі ендоскопічного втручання, а найбільший — у групі стандартного. Щодо тривалості операцій, між групами ендоскопічного та мікрохірургічного втручання виявлено значущу різницю, а кожна з них істотно відрізняється від групи стандартного втручання. Найменшу тривалість операції зафіксовано в групі мікрохірургічного лікування, а найбільшу — у групі стандартного втручання. Отримані результати свідчать про меншу інвазивність та кращий післяопераційний перебіг при використанні сучасних малоінвазивних методик. Після операції в ендоскопічній групі спостерігалося найвиразніше зниження больового синдрому. Для визначення оптимальної персоніфікованої стратегії хірургічного лікування, а саме виокремлення пацієнтів, яким треба застосовувати стандартне втручання, побудували дискримінантну модель, в якій статистично значущими виявились площа каналу, NPS нога до операції та NPS спина до операції. Модель характеризується високою статистичною значущістю і може бути рекомендована до використання. Проведений статистичний аналіз площі хребтового каналу та тривалості захворювання показав зворотний кореляційний зв'язок, що дає можливість стверджувати, що проведення хірургічного втручання в ранні терміни попередить виникнення більш важких та іноді незворотних клінічних ускладнень у хворих з даною патологією. Рекомендовано алгоритм визначення оптимальної персоніфікованої стратегії хірургічного лікування, що враховує площу каналу, розмір грижі МХД, клініко-неврологічні данні (NPS, сила м’язів), тривалість захворювання. На основі аналізу поліморфізму генів встановлено асоціацію певних поліморфізмів з підвищеним ризиком дегенерації міжхребцевих дисків, що підтверджує участь структуроутворювальних колагенів у патогенезі захворювання. Генетичні маркери ризику є прогностичними факторами для стратифікації пацієнтів, які потенційно потребують активного моніторингу або раннього хірургічного втручання. Поєднання клініко-неврологічних, радіологічних та генетичних параметрів дозволяє реалізувати концепцію персоніфікованої хірургічної тактики. Таким чином, на основі комплексної оцінки репрезентативної вибірки пацієнтів, виявлено критерії, що дозволяють оптимізувати вибір хірургічної тактики, покращити якість життя пацієнтів у віддаленому періоді. Вперше розроблено алгоритм визначення оптимальної персоніфікованої стратегії хірургічного лікування хворих із грижами міжхребцевих дисків на поперековому рівні у комбінації зі стенозом хребетного каналу в залежності від клініко-демографічних параметрів. Дата реєстрації 2025-09-03 Додано в НРАТ 2025-09-03 Закрити