Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U003706, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Судова політика як загальноправовий феномен

Здобувач

Калараш Роман Андрійович,

Керівник Невзоров Ігор Львович
Опонент Гусаров Костянтин Володимирович
Опонент Россіхін Василь Васильович
Рецензент Гудзь Тетяна Іванівна
Рецензент Бугайчук Костянтин Леонідович

Опис

У дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці запропоновано цілісну наукову концепцію, що всебічно розкриває сутність судової політики як загальноправового феномену, включаючи її генезу, інституціоналізацію та напрями вдосконалення. Аналіз теоретико-методологічних засад судової політики вказує на таке. До початку ХХ ст. юридична наука не використовувала термін «судова політика» та не сформувала цілісних доктрин щодо цього явища. Водночас існування судової політики як елемента правової реальності підтверджується історичними пам’ятками права, які засвідчують сталу суспільну потребу у справедливому, а іноді й сакралізованому суді, що завжди вимагав наявності політичної волі. У Новий час ідея обмеження влади монарха через незалежне судочинство стала фактичним проявом судової політики. Теорія поділу влади надала цьому явищу чітких контурів. Важливим етапом у становленні розуміння судової політики в ХІХ ст. стала позиція А. де Токвіля, який звернув увагу на особливу політичну роль судді в США, наділеного правом вирішувати справи, керуючись Конституцією. Концептуальне оформлення судової політики у XX ст. забезпечили: теорія конституційної юстиції Г. Кельзена, доктрина верховенства права А. Вена Дайсі та ідея «права як цілісності» Р. Дворкіна, згідно з якою судова діяльність є невід’ємною від політичної моралі. Методологічне підґрунтя осмислення феномену судової політики охоплює комплекс загальнонаукових, спеціально-наукових і галузевих методів пізнання правової дійсності. Визначальну роль у формуванні концептуального бачення судової політики як правового феномену відіграли антропологічний, аксіологічний, діалектичний, герменевтичний, гносеологічний, системно-функціональний підходи, а також методи логічного аналізу, синтезу, індукції та дедукції. Важливими інструментами дослідження стали історико-правовий, формально-юридичний, порівняльно-правовий методи та метод правового прогнозування, які забезпечили цілісність і наукову валідність отриманих результатів. Всебічно доведено, що судова політика як правовий феномен охоплює сукупність внутрішніх і зовнішніх процесів, пов’язаних з організацією, функціонуванням та розвитком судової влади, які реалізуються в контексті забезпечення ефективності правосуддя. Зазначені процеси формують цілісний механізм впливу судової політики на політико-правову систему, соціальну стабільність, економічну динаміку та культурно-ціннісні орієнтири суспільства, зумовлюючи її стратегічну роль у трансформації державної влади. Обґрунтовано, що в умовах демократичного правопорядку судова політика становить інституційну складову правозахисної політики держави, орієнтованої на формування належних умов і передумов для забезпечення конституційного ладу, суспільної моралі, інших фундаментальних цінностей та інтересів. У межах політичної системи сучасного українського суспільства визначальним завданням правозахисної політики є інституціоналізація політико-правових, організаційних і управлінських засад, які гарантують дієвий механізм реалізації та охорони ключових конституційних цінностей. При цьому без належної участі судової влади формування концептуальних основ цієї політики є неможливим. Установлено, що судова політика як інтегральна складова доктрини судового права охоплює комплекс аспектів, пов’язаних зі структурною організацією та функціональним забезпеченням судової системи держави. Вона включає аналіз процесуальних механізмів, формування професійного суддівського корпусу, розроблення стратегічних засад судової діяльності, визначення пріоритетів у правозастосовній практиці, а також конструювання ефективних механізмів гарантування справедливості, доступності та результативності правосуддя для всіх суб’єктів правовідносин. Таким чином, судова політика є не лише теоретичним конструктом, а й функціональним інструментом, що спрямовує розвиток судової системи відповідно до фундаментальних принципів і завдань правової держави.

Дата реєстрації

2025-09-12

Додано в НРАТ

2025-09-12