Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003722, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 18-09-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Імунітети власності держави та їх обмеження в міжнародному праві Здобувач Кас'яновський Іван Олегович, Керівник Камінська Наталія Василівна Опонент Карвацька Світлана Богданівна Опонент Нуруллаєв Ількін Садагат огли Рецензент Марцеляк Олег Володимирович Рецензент Переверзєва Ольга Сергіївна Опис Дисертаційна робота є комплексним науковим дослідженням, у якому на підставі вивчення доктринальних вітчизняних і зарубіжних наукових праць, міжнародно-правових актів і національного законодавства України, деяких зарубіжних держав, судової та іншої правозастосовної практики здійснено аналіз імунітетів власності держави як різновиду юрисдикційних імунітетів держави, підстави та особливості їх обмеження у міжнародному праві. Такий аналіз базується на використаному методологічному інструментарію дослідження, що включає загальнонаукові й спеціальні юридичні методи наукового пошуку і пізнання, методологічні принципи плюралізму, об’єктивності, комплексності, наукової обґрунтованості, а також методологічні підходи (діяльнісний, компаративістський, інтегративний, системний тощо). Аргументованим є плюралістичий підхід до розкриття природи імунітетів держави, що дозволяє розглядати у якості: 1) засади, правила, стандарта, що мають абсолютний характер; 2) самостійного інституту в міжнародному праві; 3) одного з принципів міжнародного права; 4) міждисциплінарного явища, характерного для міжнародного права (публічного) і міжнародного приватного права; 5) права держави як суб’єкта міжнародного публічного права і міжнародного приватного права користуватись можливостями, що зумовлені її суверенітетом, у т.ч., але не виключно, непідпорядкування законодавству та юрисдикції іншої держави; 6) різновиду або форми правових імунітетів як самостійного різновиду стимулів у праві, міжнародному праві та національному праві, що становлять систему юридичних виключень із загальних правил, пов’язані з правовими пільгами і привілеями. Зокрема, запропоновано авторське розуміння імунітету держави і визначення його як комплексного міжгалузевого і міждисциплінарного явища, що відзначається дихотомічною природою, має важливе значення для реалізації міжнародної правосуб’єктності держави, захисту державного суверенітету, державної власності, прав і свобод, інтересів громадян цієї держави. У роботі виокремлено теоретичні характеристики й практичні аспекти імунітетів власності держави як похідної категорії від юрисдикційних імунітетів держави. Аналіз міжнародно-правових засад їх регламентації дозволив систематизувати існуючі міжнародно-правові акти універсального і регіонального рівнів у даній сфері. Так, виокремлено дві групи джерел, а саме – основні або спеціальні (Європейська конвенція про імунітет держав 1972 р. (Базельська конвенція) і протокол до неї, Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 р.); – допоміжні міжнародно-правові акти, інші джерела (Конвенція щодо уніфікації деяких правил щодо імунітету суден, які знаходяться у державній власності 1926 р. (Брюссельська конвенція) та протокол до неї 1934 р.; Конвенція про права та обов’язки держави 1933 р. (Конвенція Монтевідео); Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 p., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 p., Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р., Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ 1947 р., Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Конвенція ООН з морського права 1982 р., Міжнародна (Брюссельська) конвенція про уніфікацію деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 р., Міжнародна (Женевська) конвенція про арешт суден 1999 р. та ін.). У свою чергу, національне законодавство України демонструє значні прогалини та неузгодженості, що стосуються імунітетів держави загалом, імунітету власності держави зокрема. Підкреслено, наприклад, недосконалість законодавчої конструкції даного інституту, закріпленої у ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право», що не відображає поширені тенденції впровадження концепції функціонального імунітету. Прогресивним вбачається формування судової практики у даному напрямі, особливо з огляду на повномасштабну агресію росії проти України, врегулювання спорів і відшкодування заподіяних збитків об’єктам державної власності. Серед інших проблем теоретичного і практичного характеру звернуто увагу на те, що Конвенція ООН 2004 р. не набрала чинності, зумовлюючи неузгодженість і неупорядкованість відносин з питань імунітетів власності держави, визначених підстав їх обмежень і т.д. Тому обґрунтовано пропозиції щодо активізації співпраці ООН та ЄС, Ради Європи, інших міжнародних регіональних організацій задля ратифікації Конвенції ООН 2004 р., її реалізації у національних і регіональних міжнародних правопорядках. Також важливою є координація діяльності Комісії міжнародного права ООН з міжнародними організаціями, зокрема ММО та ІКАО у напрямі визначення і типологізації морських та повітряних суден, що підпадають під дію імунітетів держави. Дата реєстрації 2025-09-18 Додано в НРАТ 2025-09-18 Закрити