Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003734, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 22-09-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Конституційно-правові засади забезпечення екологічної безпеки в Україні Здобувач Теник Антон Володимирович, Керівник Антонов Володимир Олександрович Опонент Білоцький Сергій Дмитрович Опонент Демиденко Володимир Олексійович Рецензент Переверзєва Ольга Сергіївна Рецензент Павко Яна Анатоліївна Опис Дисертацію присвячено комплексному вивченню конституційно-правових засад забезпечення екологічної безпеки в Україні. Вступ дисертації містить: обґрунтування вибору теми дослідження; інформацію про зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначення мети, завдань, об’єкта, предмета та методів дослідження; деталізацію наукової новизни одержаних результатів і характеристику їх практичного значення; відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації. У першому розділі «Нормативне регулювання екологічної безпеки в Україні» надано теоретико-правову оцінку екологічній безпеці як конституційно-правовій категорії у законодавстві України, а також досліджено процес розвитку відповідного правового регулювання у вітчизняному законодавстві. З огляду не те, що загальні підходи законодавця до визначення поняття «безпека» базуються на її сприйнятті як «стану захищеності», поняття «екологічна безпека» запропоновано визначати крізь призму поняття «стан». Внаслідок виділення такої ознаки, як показник якості життя людини, обґрунтовано належність екологічної безпеки до сфери національних інтересів України та до складу національної безпеки України. Наголошено на тому, що: за своєю конституційно-правовою сутністю екологічна безпека та правовий режим її забезпечення не обмежуються виключно рамками правового регулювання охорони навколишнього природного середовища; її закріплення на законодавчому рівні не як декларації, а як повноцінної гарантії держави зумовлює виникнення у держави зобов’язання щодо створення та забезпечення функціонування на постійній основі механізму державно-правового захисту вказаного виду безпеки; оскільки в Україні право на безпечне для життя і здоров’я довкілля належить до категорії гарантованих і таких, що не можуть бути скасовані, конституційних прав людини, суб’єктом зазначеного права у спеціальному законодавстві має бути визначено не лише громадян України, а людину. Зроблено висновок про те, що визначений у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII спосіб гарантування екологічної безпеки, як здійснення відкритого (тобто, не обмеженого лише якимись певними заходами) переліку комплексу нерозривно пов’язаних між собою заходів із наголошенням на видовій ширині цього переліку, власне, і являє собою суть процесу забезпечення екологічної безпеки. Запропоновано авторське визначення понять: - «погіршення екологічної обстановки» – зумовлена сукупною дією факторів, у т.ч. й впливом діяльності людини, негативна зміна стану якості, властивостей та ознак довкілля; - «забезпечення екологічної безпеки» – здійснення уповноваженими суб’єктами з урахуванням приписів Конституції України щодо підстави, меж повноважень і способу їх діяльності, сукупності передбачених законом заходів з метою досягнення стану відсутності загроз погіршення екологічної обстановки та появи небезпеки здоров’ю населення, а також підтримання такого стану на постійній основі в майбутньому. Вказано, що необхідність правового врегулювання відносин, пов’язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, спричиненої вибухом на однойменній атомній електростанції у 1986 р., стала додатковим поштовхом для вимушеної активізації держави у напрямку розробки та прийняття нових законодавчих актів у галузі екології та екологічної безпеки. Аргументовано, що появі поняття «екологічна безпека» у текстах Конституції Української РСР 1978 р. (у редакції законів України про внесення змін і доповнень до вказаного акту від 19.06.1991 № 1213а-XII та від 14.02.1992 № 2113-12) та Конституції України 1996 р. передувало те, що основні його складові вітчизняним законодавцем було введено у нормативну площину Декларацією про державний суверенітет України від 16.07.1990 (розд. VII). Встановлено, що, порівняно з Конституцією Української РСР 1978 р., на рівні чинної Конституції України 1996 р. правове регулювання екологічної безпеки зазнало значно детальнішої регламентації. Це відбулося шляхом встановлення належності до кола обов’язків держави обов’язку забезпечувати екологічну безпеку та підтримувати екологічну рівновагу на території України, віднесення порядку визначення засад екологічної безпеки до виключної компетенції парламенту й зазначення закону як єдино можливої форми ухвалення відповідного рішення, а також закріплення в положеннях ст.ст. 16, 41, 50, 85, 92, 106, 132, 138 Основного Закону таких змістовно близьких категорій, як екологічна рівновага, екологічна ситуація, безпечне для життя і здоров’я довкілля, зона надзвичайної екологічної ситуації, екологічні особливості регіонів України. Дата реєстрації 2025-09-24 Додано в НРАТ 2025-09-24 Закрити