Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003736, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 24-09-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Судова помилка у правозастосуванні: загальнотеоретичне дослідження Здобувач Дудіков Андрій Володимирович, Керівник Пархоменко Наталія Миколаївна Опонент Стеценко Семен Григорович Опонент Варич Ольга Григорівна Рецензент Тарахонич Тетяна Іванівна Рецензент Сунєгін Сергій Олександрович Опис Дисертація присвячена загальнотеоретичному дослідженню судової помилки у правозастосуванні. У роботі розглянуто вітчизняні концептуальні підходи до розуміння судової правозастосовної помилки, охарактеризовано її зміст. Розкрито проблематику судової правозастосовної помилки, її правову та соціальну природу, види судових помилок, класифікаційні критерії їх розмежування, виділено чинники, які впливають на появу судових помилок. Проведено аналіз досвіду країн, що належать до різних правових систем щодо вирішення та запобігання судовим помилкам, а також практику Європейського суду з прав людини як спосіб запобігання та усунення судових помилок. Установлено, що нині у вітчизняній юридичній науці загальнотеоретичні засади судових помилок відображаються через їх фрагментарне дослідження з позиції цивільного, кримінального та процесуального права, а також загальної теорії держави і права. Обґрунтовано, що в загальному значенні під судовою помилкою слід розуміти хибне судження, помилкове рішення або неправомірне діяння (охоплює дії й бездіяльність) суду. Зазначається, що важливим напрямом наукового пошуку є проблематика судових помилок. Серед проблем, пов’язаних з теоретичним обґрунтуванням судової правозастосовної помилки, виокремлено питання визначення моменту виникнення судової помилки, вини судді під час допущення помилок у правозастосуванні, окремої думки судді як способу не допустити судової помилки, меж судового розсуду. Так, момент виникнення судової помилки пов’язаний з формуванням у свідомості судді хибного розуміння правового явища, що проявляється під час вчинення судом певних дій, пов’язаних з судовим розглядом. При цьому судову помилку варто розглядати й у контексті винних (умисних) дій судді, і як безневинні (добросовісні) дії, які призвели до негативних наслідків як для самого судді, так і для осіб, інтереси яких зачіпає така помилка. Щодо окремої думки судді зазначається, що вона є своєрідним способом не допустити судову помилку, оскільки акцентує увагу на проблематиці правозастосування та правотлумачення. Виснувано, що прийняття рішення в межах суддівського розсуду повинно максимально відповідати принципам розумності та справедливості, бути вмотивованим та обґрунтованим, інакше такі дії суду можуть свідчити про перевищення ним повноважень та допущення судової помилки. У роботі відзначається, що важливе значення для формулювання загальнотеоретичної моделі судової помилки у правозастосуванні має відображення її правової та соціальної природи. На основі аналізу ознак судової помилки сформульовано авторське визначення поняття «судова правозастосовна помилка» як діяння уповноваженого суб’єкта (суду), пов’язане з правозастосовною діяльністю, яке перешкоджає досягненню цілей судочинства та спричиняє інші негативні наслідки для учасників справи та самого правозастосовувача, усунути які можливо процесуальним шляхом за допомогою спеціально передбачених у законі правових засобів. Соціальний аспект судової помилки розкрито через призму справедливості як кінцевої мети здійснюваного судочинства. Доведено, що існування судової помилки не завжди є свідченням негуманного підходу суду до вирішення справи. Часто питання справедливості залежить не лише від дій судді, а й від самого закону, який може породити несправедливість у його застосуванні. У такому випадку виникає потреба в ухваленні суддею рішення, в якому моральний аспект обставин справи переважає над законністю. Проте через відсутність закріплення принципу справедливості серед основних засад здійснення судочинства у вітчизняному законодавстві такі рішення можуть скасовуватись судами вищих інстанцій як такі, що виходять за межі суддівського розсуду. Виходом з цього може слугувати законодавче закріплення у процесуальних кодексах засади справедливості як основоположного принципу правосуддя. Серед важливих аспектів соціальної складової судової помилки розкрито значення громадської думки щодо неї, сутність і зміст соціальної шкоди, завданої судовою помилкою, та соціальної відповідальності за помилкові дії / рішення, які в сукупності формують загальнотеоретичне та філософське уявлення про соціальну сутність судової помилки. У цьому контексті сформовано думку, що судова помилка має негативні наслідки для суспільства, які відображаються у приведенні в дію національних і міжнародних механізмів їх усунення. Наголошено, що виключно держава наділяється правом застосовувати до судді інститут відповідальності за вчинену судову помилку і ця процедура має відповідати визначеному порядку. Для розкриття зв’язків судової помилки з іншими правовими та соціальними процесами важливе значення мало формування цілісного уявлення про досліджуваний об’єкт шляхом його типологізації та класифікації. Дата реєстрації 2025-09-24 Додано в НРАТ 2025-09-24 Закрити