Дисертація доктора філософії. Чалчинський Владислав Іванович. Конституційно-­правове забезпечення прав людини в умовах цифровізації

Реєстраційний номер

0825U003737, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

25-09-2025

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Конституційно-­правове забезпечення прав людини в умовах цифровізації

Здобувач

Чалчинський Владислав Іванович,

Керівник Крусян Анжеліка Романівна
Опонент Бєлов Дмитро Миколайович
Опонент Верлос Наталя Володимирівна
Рецензент Костецька Тетяна Анатоліївна
Рецензент Камінська Наталія Василівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України

Опис

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз конституційно-­правового забезпечення прав людини в умовах цифровізації як одного з ключових викликів сучасної правової держави. Актуальність теми дослідження обумовлена стрімким розвитком інформаційно-­телекомунікаційних технологій, які впроваджуються у різні сфери суспільного життя та істотно впливають на характер публічно­-правових відносин. В умовах форсованої цифрової трансформації відбувається переосмислення способів реалізації конституційних прав, з’являються нові цифрові права публічно-­правової природи, виникають додаткові ризики та загрози правам особистості у віртуальному середовищі. Водночас, наукове осмислення впливу цифровізації на конституційно­-правовий статус особи, особливості реалізації конституційних прав в умовах цифрового суспільства, їх гарантованість, а також ефективність існуючого юридичного механізму захисту залишаються недостатньо опрацьованими. Сучасна епоха науково-­інноваційного розвитку характеризується впровадженням інформаційно­-телекомунікаційних технологій у різноманітні сфери суспільного життя, що супроводжується як позитивними змінами (прискорення обміну інформацією, розширення можливостей інформованості громадян, вдосконалення організаційних та управлінських процесів), так і негативними наслідками (кіберзлочинність, порушення недоторканності приватного життя, обмеження свободи слова). Нерівномірний доступ окремих груп громадян до інформаційно­-телекомунікаційних технологій, тобто цифровий розрив, викликає цифрову нерівність, що є сучасним різновидом соціальної нерівності та призводить до обмеження конституційних прав людини та громадянина. Все це зумовлює важливість удосконалення публічно-­правового регулювання, спрямованого на забезпечення безпеки інформаційного простору та ефективної реалізації конституційних прав у віртуальному середовищі. У роботі вперше здійснено спробу системного розгляду прав людини в умовах цифровізації суспільства з позиції конституційно­-правової науки. Обґрунтовано настання якісно нового етапу розвитку прав людини, обумовленого цифровими змінами в суспільстві, що характеризується використанням віртуальних способів реалізації прав людини, утворенням нових цифрових прав публічно-­правової природи, появою додаткових ризиків порушення прав особистості у віртуальному середовищі, виникненням і загостренням проблеми цифрового розриву. Сформульовано авторське визначення поняття «цифровізація суспільства» в публічно­-правовому вимірі, яке трактується як: з одного боку, як процес впровадження в публічно­-правові відносини можливостей інформаційно­-телекомунікаційних технологій, що впливають на ступінь захищеності та особливості реалізації окремих конституційних прав людини; з іншого – як необхідний засіб досягнення стратегічно пріоритетної мети держави – побудови інформаційного суспільства. Визначено міжнародно­правові стандарти прав людини в умовах цифровізації, які включають розширювальне тлумачення положень діючих міжнародних актів у галузі прав людини стосовно нової віртуальної реальності; рівний захист прав людини в офлайновому та онлайновому середовищі; обов’язковість сприяння кожної держави в реалізації та захисті прав людини в інформаційному просторі; забезпечення додаткових правових гарантій державного захисту категоріям осіб, найбільш вразливих у цифрову епоху. Запропоновано авторську класифікацію міжнародно-­правових стандартів прав людини в умовах цифровізації: за суб’єктом (прийняті ООН, Радою Європи, ОБСЄ та іншими міжнародними організаціями); за об’єктом (норми і принципи, що стосуються всіх прав людини і громадянина, і норми і принципи, спрямовані на забезпечення прав, найбільш уразливих у цифрову епоху (наприклад, активне виборче право, право на приватне життя, свобода вираження думки); за сферою застосування (спрямовані на забезпечення прав людини загалом, в мережі «Інтернет» і спрямовані на забезпечення прав людини в окремому сегменті віртуального середовища (у соціальних мережах, пошукових системах), що дозволяє структурувати нормативно­-правове регулювання захисту прав людини у віртуальному середовищі. Обґрунтовано, що основу правового статусу особистості у віртуальному середовищі складають право на свободу, право на інформацію та свобода слова. Самостійне визначення особистістю ступеня своєї участі в цифрових комунікаціях, її свобода у вираженні думок, а також вільний обіг інформації є умовою реалізації інших прав, що зазнали цифровізації. Доведено, що виникнення цифрових можливостей реалізації конституційних прав людини не виключає застосування традиційних способів їх реалізації, що забезпечує інклюзивний характер конституційно-­правового регулювання в умовах цифрової трансформації. Значна увага приділена аналізу ефективності конституційного гарантування реалізації прав людини в епоху розвитку цифрових технологій.

Дата реєстрації

2025-09-24

Додано/оновлено в НРАТ

2025-09-24 / 2026-07-01