Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003744, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 21-08-2025 Статус Запланована Назва роботи Розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи, учинених членами молодіжних неформальних груп (об’єднань) Здобувач Щербина Сергій Олександрович, Керівник Ларкін Михайло Олександрович Опонент Дараган Валерій Валерійович Опонент Кириченко Олег Вікторович Рецензент Пирожкова Юлія Володимирівна Рецензент Мельковський Олександр Вікторович Опис Дисертацію присвячено теоретичному узагальненню та практичному вирішенню наукового завдання з розроблення основ методики розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи, учинених членами молодіжних неформальних груп (об’єднань). На основі системного аналізу наведено криміналістичну характеристику злочинів проти життя та здоров’я особи, учинених членами молодіжних неформальних груп (об’єднань). Установлено, що для детальної характеристики особи молодого злочинця-неформала варто враховувати такі складові елементи: 1) демографічні (вік, стать, сімейний стан, стан здоров’я та ін.); 2) морально-етичні (ціннісні орієнтири, етнічна ідентичність, рівень інтелекту, світогляд); 3) психологічні (психоемоційний стан, система уявлень про власну особистість, аутостигматизація, здатність пристосовуватися); 4) психічні (стан психіки, спадковість); 5) соціально-економічні (трудова (освітня) діяльність, економічне забезпечення, сімейні відносини). Доведено, що інформація про криміналістично значущі риси особи злочинця-неформала має важливе значення для підвищення ефективності виявлення, розслідування та розкриття злочинів, учинених членами молодіжних неформальних злочинних груп (об’єднань). Важливе значення в цьому контексті має низка характерних рис, притаманних членам неформальних молодіжних груп (об’єднань): 1) вони створюють власну систему цінностей та ідеологію, відмінну від узвичаєної в соціумі, яка характеризується нігілізмом, конфліктністю та запереченням загальноприйнятих етичних, культурних, моральних та правових норм у суспільстві; 2) при залученні людини до неформального об’єднання простежується повна зміна її світогляду і фактично змінюється уявлення члена неформальної молодіжної групи (об’єднання) про себе і навколишнє середовище; 3) члени характеризуються невмотивованою, підвищеною жорстокістю і неконтрольованою агресією; 4) можуть вчиняти кримінальні правопорушення спонтанно або організовано; 5) кількісний склад членів може нараховувати від кількох осіб до тисяч осіб. Деякі неформальні молодіжні групи (об’єднання) можуть мати і транснаціональний характер, а вчинення кримінальних правопорушень має системний, організований характер; 6) більшість членів зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, можуть мати інші види залежності, наприклад, ігроманію; 7) зазвичай вони не навчаються і не працюють, тобто мають низький рівень доходів і низький рівень інтелекту, хоча існують і винятки; 8) правопорушення можуть вчинятися з корисливих мотивів, із хуліганських міркувань, а також на підставі екстремістського світогляду, на ґрунті расової, національної, мовної, релігійної ворожнечі; 9) можуть мати спільні особливості мовлення (сленг), одягу, зовнішнього вигляду (зачіска, макіяж, татуйовання і т. ін.) або залишати на місці вчинення кримінального правопорушення певні «ритуальні» чи «обрядові» знаки. Спосіб вчинення злочинів проти життя і здоров’я особи членами неформальних молодіжних груп (об’єднань) як явище об’єктивної дійсності має системну закономірність щодо підготовки (готування) вчинення та приховування слідів, а також застосування відповідних знарядь вчинення злочинів та має таку детермінацію: по-перше, особистістю суб’єкта вчинення кримінального правопорушення, тобто злочинцем-неформалом (14-35 р.); по-друге, мотивом, яким може бути корисливий, хуліганський, на ґрунті расової, національної, мовної, релігійної ворожнечі та ін.; по-третє, видом правопорушення, у досліджуваній проблематиці – це кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи, передбачені ст.ст. 115, 119, 120, 121, 122, 123, 125, 126, 127, 128, 129, 135, 136 розділу ІІ частини Особливої Кримінального кодексу України. Аргументовано необхідність розрізняти правові категорії «обстановка злочину (кримінального правопорушення)» та «обстановка вчинення злочину (кримінального правопорушення)» та їх співвідношення як цілого та частини, які перебувають у системному зв’язку, впливають на висування версій та хід слідства. Під «обстановкою злочину (кримінального правопорушення)» пропонується розуміти органічну єдність взаємопов’язаних основних та факультативних елементів об’єктивної реальності, які визначають типові обставини на різних стадіях і релевантні окремим видам злочинів (кримінальних правопорушень). Водночас до структури обстановки злочинів варто включати основні та факультативні елементи, до основних (базових, обов’язкових) слід відносити місце і час, обстановку, а до факультативних – речовинні, природно-кліматичні, виробничо-побутові, соціально-психологічні та інші фактори, які мають релевантне криміналістичне значення для окремих видів злочинів. Під обстановкою вчинення злочину (кримінального правопорушення) пропонується розуміти системну єдність геопросторових та темпоральних умов вчинення злочину (кримінального правопорушення), типову для окремих видів. Дата реєстрації 2025-09-24 Додано в НРАТ 2025-09-24 Закрити