Реєстраційний номер
0825U003754, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
22-10-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи
Здобувач
Любченко Тетяна Сергіївна,
Керівник Мостепанюк Людмила Олександрівна
Опонент Меркулова Валентина Олександрівна
Опонент Авраменко Олексій Володимирович
Рецензент Вартилецька Інна Анатоліївна
Рецензент Кришевич Ольга Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія внутрішніх справ
Опис
В роботі висвітлено теоретико-методологічні та історичні аспекти, здійснено аналіз зарубіжного законодавства, надана юридична характеристика зазначеного складу кримінального правопорушення, розкриті особливості кваліфікації та покарання за вчинення умисного знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи. Визначено особливості історичного розвитку кримінальної відповідальності аналізованого діяння, що характеризується встановленням відповідальності з найдавніших часів до ХV ст. – за окремі види знищення чи пошкодження чужого майна залежно від способу його вчинення; з XV ст. до початку ХХ ст. – за вчинення дій незалежно від виду майна; у радянський період – залежно від форм власності; з 1991 р. і до сьогодні – за умисне знищення чи пошкодження майна окремих деталізованих категорій потерпілих, коли поруч із основним складом знищення чи пошкодження майна є ряд інших спеціальних норм, які конкурують із нормою, яка закріплює основний склад. Встановлено факт визнання умисного знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи в кримінальному законодавстві зарубіжних як форму втручання. Констатовано, що втручання в діяльність захисника чи представника особи є злочином проти життя, здоров’я чи майна потерпілого.
Охарактеризовано родовий об’єкт діяння, передбаченого ст. 399 Кримінального кодексу України, яким запропоновано визнавати охоронюваний нормами Кримінального кодексу України порядок суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя, відносини у сфері сприяння здійсненню такої діяльності та надання правової допомоги; основний безпосередній об’єкт – встановлений порядок здійснення законодавчо урегульованої діяльності, спрямованої на надання правової допомоги, додатковий обов’язковий – право власності, додатковий факультативний – здоров’я, життя, честь і гідність осіб, які здійснюють діяльність, спрямовану на надання правової допомоги, та їх близьких родичів, громадський порядок, громадська безпека. Виявлено сутність механізму завдання шкоди суспільним відносинам, які забезпечують встановлений порядок здійснення законодавчо врегульованої діяльності, спрямованої на надання правової допомоги, за якого суб’єкт з метою порушення вказаного права використовує будь-які способи знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги. Запропоновано предмет кримінальних правопорушень проти правосуддя визначати як вид матеріалізованого носія суспільних відносин у сфері правосуддя, шляхом впливу на який заподіюється шкода чи створюється загроза її заподіяння цим відносинам. Доведено, що предметом аналізованого кримінального правопорушення є рухоме чи нерухоме майно, що належить на праві власності потерпілій особі.
Окреслено форми об'єктивної сторони даного діяння: а) знищення майна як протиправний руйнівний вплив на майно, в результаті чого майно припиняє існувати або втрачає здатність бути відновленим, що сприяє повній та постійній неможливості його використання за цільовим призначенням, а також припиненню права власності на нього; б) пошкодження майна як протиправний руйнівний вплив на майно, в результаті якого констатується погіршення якості чи зменшення його цінності, що сприяє частковій тимчасовій неможливості його використання відповідно до цільового призначення. Констатовано альтернативність суспільно небезпечного наслідку у вигляді знищення чи пошкодження майна, за яких розмір заподіяної шкоди на даний момент не має значення для кваліфікації. Визначено обов’язковість встановлення зв’язку між діями винного щодо знищення чи пошкодження майна і діяльністю потерпілого щодо надання правової допомоги. Доведено безпосередній зв’язок між фактом вчинення діяння та здійсненням потерпілим професійної діяльності через існування законодавчо визначеної конструкції «у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги»
Вивчено ознаки суб’єкта умисного знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи, яким є фізична осудна особа, яка досягла шістнадцяти років для притягнення її до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 399 Кримінального кодексу України та чотирнадцяти років – за вчинення діянь, передбачених ч. 2 або ч. 3 ст. 399 Кримінального кодексу України. Доведена наявність у даній нормі вікової диференціації суб’єктів кваліфікованого та особливо кваліфікованого складу даного правопорушення (ч. 2 та ч. 3 ст. 399 Кримінального кодексу України). Аргументується необхідність встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності в 14 років за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 399 Кримінального кодексу України, що обґрунтовується можливістю неповнолітніх віком від 14 років усвідомлювати цінність та важливість відносин власності та правосуддя як об’єкта кримінально-правової охорони, розуміти шкідливість умисного посягання на власність, а також визнанням власних дій та змоги керувати ними.
Дата реєстрації
2025-09-24
Додано/оновлено в НРАТ
2025-09-24 / 2026-07-01
