Search academic texts

Information × Registration Number 0825U003755, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 22-10-2025 popup.evolution o Title Philosophical and legal foundations of restrictions of human rights and freedoms Author Olga Shershel, popup.head Kushakova-Kostytska Natalia popup.opponent Olha Balynska popup.opponent Viktoriya M. Vovk popup.review Antipova Olga P. popup.review Shkyratenko Olena V. Description Аналіз особливостей становлення наукової думки та практики щодо обмеження прав і свобод людини дає підстави дійти таких висновків: 1. Дослідження обмеження прав і свобод людини, а відповідно й оцінка правомірності їх встановлення можливе лише в межах природного праворозуміння. Водночас з огляду на обов’язковість приписів закону й забезпечення їх виконання під дією державного примусу засобами унеможливлення неправомірних обмежень прав і свобод людини є дотримання під час прийняття правових актів вимог щодо їх якості (правової визначеності, передбачуваності, необхідності тощо) та існування належних процедур їх прийняття (парламентських процедур тощо), що є предметом доробок прибічників позитивістського праворозуміння. 2. Поняття обмежень прав і свобод людини вітчизняними вченими визначається через: 1) звуження змісту й обсягу прав та свобод людини; 2) обмеження їх реалізації; 3) втручання в індивідуальну автономію/свободу; 4) порушення сутності права. 3. Неправомірне обмеження прав і свобод людини притаманне тоталітарним режимам, оскільки за їх влади регулювання будь-яких відносин відбувається виключно з погляду захисту інтересів держави (які визначають законодавці). В основу правової системи держави за тоталітарного режиму покладено позитивістський тип праворозуміння. Ігноруючи індивідуальність людини, у такій державі особа «виховується» через пропаганду, контроль, терор і репресії. 4. Ідеї щодо природності прав і свобод людини і недопустимості їх свавільного обмеження державою, закладені в класичній філософії, дістали подальший розвиток сьогодні. Для сучасної філософії права цінність людини й відповідно її прав і свобод є однією з визначальних тем, а проблема визначення меж втручання в природні права людини є постійним предметом філософсько-правових дискурсів. Установлено, що порушення сутності прав і свобод людини під час встановлення їх обмежень недопустимо. З огляду на це розмежовано правомірні та неправомірні обмеження. Правомірними обмеженнями права та свободи людини вважатимуться ті, які не порушують сутності відповідного права чи свободи й не суперечать акту, який міститься вище в ієрархії правових актів. Сутність права та свободи людини визначається з огляду на забезпечення людині: 1) свободи дій; 2) вільного розвитку (закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення прав і свобод); 3) поваги до її гідності (визнання вродженої цінності особи, її особистості); 4) рівності можливостей (захист від невиправданої дискримінації та упередженого ставлення). Порушення сутності права чи свободи людини встановлюється в конкретному випадку з огляду на «образ людини». «Образ людини» формується, враховуючи конституційні цінності, зокрема положення частини першої статті 3 Конституції України, за якою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Необхідність визначення «Образу людини» зумовлена тим, що: 1) права і свободи людини взаємопов’язані, взаємозалежні (окремі права та свободи є умовою реалізації інших тощо). Відповідно дослідження правомірності обмеження одного права та свободи людини здійснюється одночасно з оцінкою забезпечення реалізації/захисту прав і свобод інших осіб; 2) Конституція України не є повністю нейтральною щодо прав і свобод людини та передбачає можливість обмеження окремих з них більшою мірою, ніж інших (зокрема, в умовах воєнного і надзвичайного станів), тож конституційні цінності дають змогу визначити оптимальний обсяг обмежень прав і свобод людини залежно від їх виду. «Образ людини» дає змогу визначитися щодо правомірності чи неправомірності обмежень «нових» прав і свобод, виникнення яких зумовлено науково-технічним прогресом (зокрема, право надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та/або здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією анатомічних матеріалів людині), здійснити новелізацію положень Конституції України. Вимоги щодо правомірного обмеження прав і свобод людини: 1) якість правового регулювання суспільних відносин (чітке, однозначне, прогнозоване тощо); 2) пропорційне втручання. Правомірна мета уможливлює визначити найбільш відповідну форму обмеження прав і свобод. Установлено, що дослідження форми обмеження прав і свобод людини має здійснюватися, зважаючи на діалектичну єдність форми та змісту, первинності змісту щодо форми. Форма обмежень визначається як зовнішнє оформлення (втілення) змісту обмежень прав і свобод людини, яка має внутрішню структуру (сферу застосовування, коло осіб, до яких застосовують обмеження, тощо) і встановлюється пропорційно (розмірно) до мети обмеження. У разі зміни зовнішніх обставин необхідно обрати ту форму обмеження, яка найбільше відповідає умовам, що склалися. Registration Date 2025-09-24 popup.nrat_date 2025-09-24 Close