Search academic texts

Information × Registration Number 0825U003760, PhD dissertation Status Доктор філософії Date popup.evolution o Title Psychological and pedagogical conditions for the formation of social and emotional skills of junior schoolchildren Author Yevhen V. Moroz, popup.head MARYNA A. BOICHENKO popup.opponent Alina Predyk popup.opponent Dmytro A. Prima popup.review Artem O. Yurchenko popup.review Iryna A. Chystiakova Description Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 “Освітні, педагогічні науки“ (01 – Освіта / Педагогіка). – Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Суми, 2025. Зміст анотації Дисертацію присвячено комплексному дослідженню психолого-педагогічних умов формування соціально-емоційних навичок у дітей молодшого шкільного віку. У роботі обґрунтовано актуальність проблеми з огляду на сучасні виклики в освіті, що вимагають від здобувачів не лише академічної успішності, а й розвиненої емоційної чутливості, комунікативних здібностей, здатності до співпраці, стресостійкості та відповідального прийняття рішень. Становлення зазначених характеристик є фундаментом соціалізації особистості й забезпечує емоційне благополуччя учнів у шкільному середовищі. У першому розділі дисертації здійснено теоретичний аналіз вікових особливостей молодших школярів як бази для розвитку емоційної та соціальної сфери. Розглянуто ключові характеристики цього віку: високу емоційну вразливість, здатність до наслідування, потребу у визнанні та прийнятті, схильність до регулювання поведінки через зовнішню оцінку. Увага зосереджена на поняттях «емоційна компетентність», «соціальний інтелект», «емоційна регуляція», «емпатія» тощо. У дисертації здійснено аналіз сучасного стану розроблення проблеми формування соціально-емоційних навичок у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі. Обґрунтовано зростаючу увагу до соціально-емоційного навчання як важливої складової загальної освіти. Виокремлено основні підходи до розуміння сутності соціально-емоційних навичок, які класифіковано відповідно до їх когнітивних, емоційних та поведінкових проявів. Висвітлено роль сім’ї як першооснови емоційного розвитку дитини. Аналіз наявних теоретичних джерел та узагальнення емпіричних даних дозволили зробити припущення, що стиль родинного виховання, емоційна підтримка з боку дорослих та стабільність міжособистісної взаємодії можуть виступати важливими чинниками, які сприяють формуванню відповідального ставлення до власних емоцій, розвитку емпатійності та здатності до соціальної орієнтації у дітей молодшого шкільного віку. У другому розділі дисертації представлено результати емпіричного дослідження, проведеного серед учнів 3 - 4 класів закладів освіти Сумської ОТГ. Розроблено критерії та показники оцінювання сформованості соціально-емоційних навичок за напрямами: емоційна обізнаність, саморегуляція, соціальна взаємодія, емпатія, відповідальність. У дослідженні використано чотирирівневу шкалу діагностики (високий, достатній, середній, початковий). Результати констатувального етапу засвідчили, що переважна частина учнів має труднощі у сфері емоційної саморегуляції, емоційної витримки та соціальної взаємодії, особливо в ситуаціях міжособистісної напруги. При цьому виявлено групу дітей, які демонструють високий рівень сформованості соціально-емоційних навичок, схильність до лідерства, ініціативність, здатність до співчуття і підтримки товаришів. Це підтверджує наявність потенціалу для цілеспрямованого педагогічного розвитку емоційної сфери дитини. Увага приділена аналізу сучасних педагогічних підходів до розвитку соціально-емоційної компетентності в освітньому процесі: інтегрованому навчанні, проєктній діяльності, ігрових технологіях, елементах арт-терапії, емоційного інтелекту в контексті НУШ. Підкреслено важливість цілісного підходу, в якому дитина розглядається як суб’єкт соціальної взаємодії. У третьому розділі окреслено хід і результати педагогічного експерименту, в межах якого впроваджено програму формування соціально-емоційних навичок через систему інтерактивних методик: рольові ігри, емоційні тренінги, вправи на розвиток рефлексії, ситуаційне моделювання, роботу з емоційними картками. Експериментальна програма тривала один семестр і була впроваджена у чотирьох початкових класах. За результатами формувального етапу зафіксовано зростання кількості дітей з високим і достатнім рівнем соціально-емоційної компетентності, покращення комунікативної активності, посилення здатності до емоційного самоконтролю, підвищення рівня співпереживання. Експеримент довів, що за умови системної методичної підтримки педагога формування соціально-емоційних навичок набуває стабільного і динамічного характеру. На основі результатів дослідження розроблено методичні рекомендації для вчителів початкових класів, спрямовані на посилення психолого-педагогічної підтримки учнів, профілактику емоційного вигорання та розвиток соціальних компетентностей. Описано механізми створення безпечного освітнього середовища, партнерської взаємодії з батьками та індивідуального підходу до дітей із ризиком соціальної дезадаптації. Registration Date 2025-09-24 popup.nrat_date 2025-09-24 Close