Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003892, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 21-11-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Специфіка роботи виконавського апарату піаніста в процесі музичної інтерпретації (на прикладі творів для фортепіано соло ХІХ–ХХ століть Здобувач Рукомойніков Валентин Олександрович, Керівник Жарков Олександр Миколайович Опонент Драч Ірина Степанівна Опонент Щербакова Ольга Костянтинівна Рецензент Коханик Ірина Миколаївна Рецензент Ринденко Оксана Валеріївна Опис Актуальність обраної теми пов’язана з необхідністю осмислення роботи виконавського апарату як невід’ємної складової процесу інтерпретації музичного твору. Сучасна теорія музичної інтерпретацій, зокрема розроблена в українському музикознавстві, актуалізувала глибинні когнітивні основи музичної науки, підняла на високий рівень узагальнення всі суб’єктивні сторони об’єктивної діяльності в музичному мистецтві. Теорія інтерпретації значно розширила і поглибила: 1) наукові уявлення про складні процеси фіксації композитором свого художнього задуму в нотний текст; 2) значення інтерпретатора в тріаді композитор — виконавець — слухач; 3) розуміння стабільних і мобільних елементів нотного тексту; 4) погляд на природну варіантність інтерпретаційних версій. Особливе значення в інтерпретаційному процесі відіграє робота виконавського апарату піаніста, що зазвичай розглядається переважно з позицій методики, поза процесу художньої діяльності музиканта-інтерпретатора. Проблемам піаністичного апарату присвячена достатня кількість літератури, зокрема, методичної, а також спеціальної медичної, у якій детально вивчена м’язова структура людини. Проте робота м'язів у взаємодії з усім комплексом піаніста в момент виконання, тобто в аспекті теорії інтерпретації, у вітчизняному музикознавстві не розглядалася. Поставити м’язовий апарат піаніста в єдиний інтерпретаційний ланцюжок і дослідити його роботу — саме це намагається зробити автор дисертації, що обумовлює актуальність теми. Саме тому об’єктом дослідження було обрано виконавський апарат піаніста в процесі музичної інтерпретації, а предметом — специфіка роботи м'язового апарату піаніста як механізму музичної інтерпретації в творах для фортепіано соло ХІХ — ХХ століть. Метою дослідження є дослідження особливостей роботи м'язового апарату піаніста в процесі інтерпретування музичного твору. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі завдання: проаналізувати структуру м'язової будови людського тіла як фізичну основу роботи піаністичного апарату; розглянути елементи виконавського апарату та їх взаємозв’язки на всіх рівнях системи діяльності піаніста-інтерпретатора; дослідити функціонування м'язового апарату піаніста у процесі виконання музичного твору та його вплив на кінцеву інтерпретаційну версію; виявити механізм роботи м’язового апарату у процесі втілення нотного тексту в реальне звучання, його вплив на якість звуковидобування та кореляцію з інтонаційною ідеєю музичного твору; на прикладах різних фортепіанних творів ХIX — XX століть виявити найбільш показові моменти роботи м’язового апарату піаніста як важливої і необхідної складової інтерпретаційного процесу. У дисертації вперше в українському музикознавстві: розглянуто роль і місце виконавського апарату піаніста в інтерпретаційному процесі в аспекті ключових положень теорії музичної інтерпретації; проаналізовано структуру м'язової будови людського тіла як фізичну основу роботи піаністичного апарату; досліджено роботу м’язового апарату як інтерпретаційного механізму на всіх рівнях системи діяльності піаніста; досліджено механізм роботи м’язового апарату у процесі втілення нотного тексту в реальне звучання, його вплив на якість інтонування матеріалу; окреслено можливу класифікацію взаємодії «зорового» сприйняття нотного тексту піаністом і відчуття складнощів для м’язового апарату. Набули подальшого розвитку ідеї української школи теорії інтерпретацій щодо моменту інтерпретування музичного твору виконавцем; особливостей функціонування піаністичного апарату в різних стильових умовах. Матеріалом дослідження слугують спеціально обрані фактурні моменти творів: Р. Шуман. Варіації «ABEGG» (третя варіація); Ф. Ліст. Мефістовальс № 1; Дж. Гершвін. Рапсодія в стилі блюз; Л. Даллапіккола. «Канонічна сонатина»; Ф. Ліст. Фантазія-соната «Після прочитання Данте»; Ф. Ліст. Трансцендентний етюд № 12 («Завірюха»); Д. Мійо. Соната № 1 (друга частина); М. Равель. «Відображення» («Долина дзвонів»); Ф. Шопен. Прелюдія № 16; Л. Бетховен. Соната № 8 (друга частина); А. Казелла. «Варіації на тему Чакони» (друга варіація); Ш. Алькан. Соната «20 ANS»; Ф. Шмітт. «Тіні» (друга п’єса); М. Равель. «Відображення» («Човен посеред океану»); Ф. Шопен. Етюд № 8; Ф. Бузоні. «Варіація та фуга на тему прелюдії Ф. Шопена»; Б. Лятошинський. «Відображення» (друга п’єса); Д. Ліґеті. Етюд № 10 «Учень чаклуна»; Л. Яначек. Соната № 1; М. Скорик. Прелюдія та фуга F-dur. Дата реєстрації 2025-10-08 Додано в НРАТ 2025-10-08 Закрити