Реєстраційний номер
0825U003926, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-11-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Гетеракоз курей (поширення, діагностика, заходи боротьби)
Здобувач
Омельченко Ольга Вікторівна,
Керівник Євстаф’єва Валентина Олександрівна
Опонент Богач Микола Володимирович
Опонент Бойко Олександра Олександрівна
Рецензент Михайлютенко Світлана Миколаївна
Рецензент Кручиненко Олег Вікторович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Полтавський державний аграрний університет
Опис
У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, видового складу збудників гетеракозу курей в умовах господарств Полтавської області (Україна), впливу температури на ембріогенез Heterakis gallinarum, діагностики та диференційної діагностики, лікувально-профілактичних заходів за гетеракозу курей.
Встановлено, що гетеракоз курей є розповсюдженою інвазією у приватних господарствах Полтавської області з підлоговою технологією утримання (Полтавський, Лубенський, Миргородський та Кременчуцький райони), що підтверджено результатами зажиттєвої та посмертної діагностики. Зокрема, за результатами копроовоскопії середня екстенсивність гетеракозної інвазії курей становить 32,62 %, а інтенсивність інвазії – 61,27±1,74 яєць/г (за коливань ІІ від 4 до 268 яєць/г). Причому, у різних районах Полтавської області показники екстенсивності інвазії коливалися в межах від 29,06 до 40,47 %, а інтенсивності інвазії – від 53,12±4,3 до 72,81±3,81 яєць/г.
За результатами посмертної діагностики встановлено, що видовий склад збудників гетеракозу курей у приватних господарствах Полтавської області представлений двома видами нематод: Heterakis gallinarum та Heterakis dispar. Причому, домінуючим видом виявився H. gallinarum (ЕІ – 38,46 %, ІІ – 67,87±6,64 екз/гол), а вид H. dispar – діагностували рідше (ЕІ – 3,21 %, ІІ – 6,20±1,66 екз/гол). Разом з тим, середня екстенсивність та інтенсивність інвазії Heterakis sp. становить 39,10 % та 67,26±6,65 екз/гол відповідно.
З’ясовано, що гетеракоз в курей частіше перебігає у вигляді мікстінвазій разом зі збудниками протозоозів, нематодозів та цестодозів, що локалізуються в травному тракті птахів. За результатами копроовоскопічних досліджень у 60,67 % інвазованих гетеракісами курей встановлено мікстінвазії, а за результатами посмертної діагностики – у 55,74 %. За результатами копроовоскопічних досліджень всього виявлено 13 різних мікстінвазій за гетеракозу курей, які перебігали у вигляді дво- (72,22 %), три- (21,43 %) чотири- (4,50 %) та п’ятикомпонентних (1,85 %) асоціацій паразитів, а за результатами посмертної діагностики – 12 різних мікстінвазій які перебігали у вигляді дво- (70,59 %), три- (22,53 %) та чотирикомпонентних (5,88 %) асоціацій паразитів. Встановлено, що найбільш частими співчленами гетеракісів за результатами копроовоскопічних досліджень були еймерії (48,41 %), аскаридії (36,24 %) та капілярії (30,69 %). Рідше разом з гетеракісами виявляли цестод (14,56 %) та трихостронгілюсів (6,08 %). Водночас, за результатами посмертної діагностики найбільш частими співчленами гетеракісів були нематоди Ascaridia galli і Baruscapillaria obsignata (55,88 та 32,35 % відповідно). Рідше разом з Heterakis sp. виявляли цестод Raillietina echinobothrida (17,65 %), Skrjabinia cesticillus (8,82 %), а також нематод Trichostrongylus tenuis (8,82 %).
Встановлено особливості вікової та сезонної динаміки інвазування курей збудником гетеракозу з урахуванням способів лабораторної діагностики. Так, за результатами зажиттєвих копроовоскопічних досліджень максимальні значення ЕІ та ІІ встановлено у молодняку курей віком 8‒15 тиж. (49,65 % та 103,43±3,85 яєць/г). За результатами посмертної діагностики максимальні значення ЕІ та ІІ нематодами H. gallinarum встановлено, також, у молодняку курей віком 8‒15 тиж. (56,25 % та 102,78±16,60 екз/гол).
Сезонна динаміка зараження курей збудником гетеракозу характеризується піком інвазії за результатами зажиттєвих копроовоскопічних досліджень у літній (ЕІ – 41,67 %, ІІ – 64,22±3,68 яєць/г) та осінній (ЕІ – 37,67 %, ІІ – 56,42±4,18 яєць/г) періоди року. За результатами посмертної діагностики пік інвазії H. gallinarum встановлено, також у літній (ЕІ – 65,38 %, ІІ – 64,22±3,68 екз/гол) та осінній (ЕІ – 69,57 %, ІІ – 113,81±15,19 екз/гол) періоди року.
Проведеними дослідженнями встановлено, що залежно від температури культивування тривалість розвитку яєць нематод коливалася в межах від 6 до 56 діб, а їх виживання – від 67,7 до 83,7 %. Найбільш сприйнятливим температурним режимом для розвитку яєць нематод H. gallinarum виявилась температура 25°С, за якої термін розвитку становив 12 діб і формувалася найбільша кількість яєць з рухливою інвазійною личинкою – 83,7 %. З’ясовано, що зі збільшенням температури термін розвитку яєць у культурах поступово скорочувався, де за температури 15°С він склав 56 діб, за 20°С – 18 діб, за 25°С – 12 діб, за 30°С – 6 діб. Виживання яєць H. gallinarum з підвищенням температури у режимах 15°С, 20°С та 25°С поступово зростає відповідно до 67,7±1,5 %, 80,7±2,5 % та 83,7±3,1 %. За температури 30°С виживання яєць незначно знижується до 78,7±1,5 %. Встановлено, що розвиток яєць нематод H. gallinarum зі стадії зиготи до формування рухливої інвазійної личинки залежно від температурного режиму культивування супроводжується зменшенням показників довжини яєць на 4,9–5,4 % (Р<0,001), збільшенням показників ширини яєць на 4,1–7,6 % (Р<0,01…Р<0,001), потоншенням товщини оболонки на 9,5–28,6 % (Р<0,05…Р<0,001).
Дата реєстрації
2025-10-15
Додано/оновлено в НРАТ
2025-10-15 / 2026-07-01
