Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003930, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-11-2025 Статус Відмінена Назва роботи Оптимізація агробіологічних технологій вирощування зернових культур у сівозміні на основі мінімалізації обробітку ґрунту та раціонального використання добрив у Північному Степу України Здобувач Гавриленко Неля Володимирівна, Керівник Шевченко Михайло Семенович Опонент Цюк Олексій Анатолійович Опонент Ткаліч Юрій Ігоревич Рецензент Деревенець-Шевченко Катерина Анатоліївна Рецензент Десятник Лідія Модестівна Опис У дисертаційному дослідженні узагальнено, теоретично та економічно обґрунтовано наукові підходи до вибору способів основного обробітку ґрунту із метою підвищення продуктивності польових культур у короткоротаційній сівозміні. Особливу увагу приділено вдосконаленню та розробці нових рішень щодо підвищення ефективності енергоощадних і грунтозахисних безполицевих способів обробітку з одночасним використанням удобрення та післяжнивних решток попередників. Метою дослідження є розробка та наукове обґрунтування сучасних систем обробітку грунту на основі мінімалізації та мульчування з цілеспрямованим зменшення їх деградації, збереження родючості чорноземів, а також підвищення продуктивності польових культур в умовах Північного Степу України. На підставі результатів досліджень було модернізовано та адаптовано діючі технологічні підходи до основного обробітку ґрунту з урахуванням особливостей господарств різних форм власності на землю. Експериментальні напрацювання пройшли апробацію в умовах виробничої практики, де продемонстрували свою агрономічну доцільність і високу ефективність, що підтверджено їх успішним впровадженням у підприємствах Північного Степу України: зокрема в ДП ДГ «Дніпро» Дніпровського району Дніпропетровської області – 85 га та на Ерастівській дослідній станції ДУ ІЗК НААН України Дніпровського району Дніпропетровської області – 66 га. У господарствах щороку фіксувалося підвищення урожайності зернових культур з стабільно високими показниками економічної результативності виробництва. У процесі досліджень доведено, що за полицевого обробітку отримали найменші значення твердості ґрунту, сприяючи кращому стану орного горизонту, особливо за сівби і збирання культур. Мінімальний та грунтозахисний безполицеві обробітки викликали суттєве підвищення твердості практично в два рази, порівняно з полицевим. Грунт під горохом і ячменем ярим на кінець вегетації виявився найтвердішим, тоді як у посівах кукурудзи і соняшника, хоча і були нижчі показники, але мали все ж таки критичні рівні твердості – понад 25–27 кг/см². Грунтозахисний безполицевий обробіток забезпечив нижчі значення загальної пористості, порівняно з полицевим – у середньому 54,3 % навесні та 51,6 % р – восени. При цьому частка водонасичених пор практично не змінювалася, а показник аераційної пористості був нижчим за варіант з полицевим. Це свідчить про формування щільнішого ґрунтового профілю, однак мульчувальння рослинними рештами частково компенсує меншу кількість пор. розвитку культур. Найменший рівень забур’яненості виявлено на фоні полицевого обробітку ґрунту, особливо в період збирання урожаю, коли щільність бур’янів не перевищувала 5–7 шт./м², а маса бур’янів залежно від культури становила лише 2,20–6,30 г/м². Такий результат пояснюється високою ефективністю полицевого обробітку в механічному знищенні насіння бур’янів та глибокому загортанні рослинних решток, що значно ускладнює проростання насіння у верхньому шарі ґрунту. Внесення добрив N₄₅P₄₅K₄₅ неоднозначно впливало на розвиток бур’янів. На початку вегетації підживлення стимулювало розвиток культур, це призводило до зменшення чисельності бур’янів – наприклад, у посівах пшениці за полицевого обробітку вона зменшилася з 12,3 до 8,21 шт./м². У той же час, за мілкого обробітку удобрення сприяло наростанню маси бур’янів – до 37,0 г/м², зокрема у посівах ячменю ярого, що пов’язано з активним засвоєнням елементів живлення бур’янами. За полицевого обробітку ґрунту, отримали найвищі та найстабільніші показники урожайності серед усіх культур сівозміни. Врожайність у варіанті полицевого обробітку перевищувала безполицеві на 0,36–0,56 т/га (10,2–14,5 %) залежно від культури. Застосування мінеральних добрив, (N₄₅P₄₅K₄₅) забезпечувало приріст урожайності на 0,20–0,89 т/га (9,1–17,1 %) порівняно з неудобреними варіантами. Найбільша ефективність добрив була при поєднанні з полицевим обробітком, зокрема урожайність кукурудзи підвищувалась до +0,89 т/га (+17,7 %), а пшениці озимої – до +0,93 т/га (+17,8 %). Найвищу економічну ефективність серед усіх культур сівозміни отримали вирощуючи соняшник, який забезпечив максимальний рівень умовно чистого прибутку – до 51 765 грн/га – та рентабельність до 301,55 % за полицевого обробітку, незалежно від застосування мінеральних добрив. Такий результат зумовлений поєднанням високої ціни реалізації продукції та порівняно невисоких виробничих витрат. Кукурудза також виявилася прибутковою культурою, з високими економічними показниками як за грунтозахисного безполицевого обробітку без внесення добрив (рентабельність понад 200 %), так і за полицевого із застосуванням добрив, де умовно чистий прибуток перевищував 33 000 грн/га. Дата реєстрації 2025-10-16 Додано в НРАТ 2025-10-16 Закрити