Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003932, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-11-2025 Статус Запланована Назва роботи ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИДАЛЕННЯ ІМПЛАНТАТІВ ПІСЛЯ ОСТЕОСИНТЕЗУ ДОВГИХ КІСТОК Здобувач Верховський Олександр Вікторович, Керівник Калашніков Андрій Валерійович Опонент Сулима Вадим Станіславович Опонент Мовчан Олександр Степанович Опонент Головаха Максим Леонідович Рецензент Колов Геннадій Борисович Опис Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної проблеми сучасної травматології та ортопедії — обґрунтуванню показань і розробці диференційованого підходу до видалення імплантатів після остеосинтезу довгих кісток. Видалення металофіксаторів є однією з найчастіших операцій у травматологічній практиці, частка яких сягає 30% від усіх планових ортопедичних втручань. Незважаючи на широту виконання, до цього часу не визначені чіткі клінічні критерії необхідності видалення імплантів, особливо у випадках відсутності скарг або при тривалому безсимптомному функціонуванні фіксаторів. Метою дослідження було розробити диференційований підхід до видалення металевих імплантатів після остеосинтезу на основі клініко-рентгенологічних, морфологічних та статистичних даних, визначивши оптимальні терміни, показання та фактори ризику ускладнень. У дослідження включено 200 пацієнтів із закритими переломами довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок, які лікувались у травматологічних відділеннях Житомирської обласної клінічної лікарні та ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» у період 2018–2024 рр.. Усі пацієнти були розподілені на три групи: група 1: хворі із наявними фіксаторами у яких мають місце абсолютні покази до їх видалення (турбує та лікар рекомендує); група 2: хворі із наявними фіксаторами з відносними показаннями для видалення фіксатора (бажання хворого); група 3: хворі із наявними фіксаторами у яких скарг немає, але є необхідність видалення фіксатора через рекомендований термін вилучення (рекомендації АО або лікаря при плановому огляді). Проведено клінічну оцінку результатів лікування, вивчено рівень больового синдрому (за шкалою ВАШ), тривалість операції, задоволеність пацієнтів, частоту ускладнень і технічні труднощі при різних видах остеосинтезу — накістковому (DCP, LCP-пластини) та інтрамедулярному (БІОС). Морфологічні дослідження показали, що до 18-го місяця після остеосинтезу в ділянці перелому формується щільний регенерат, після чого щільність кісткової тканини не зростає. Після 18 місяців спостерігаються деструктивні зміни в кортикальному шарі кістки, особливо навколо інтрамедулярних стержнів і блокуючих гвинтів. Це ускладнює видалення імплантатів і підвищує ризик рефрактур. Встановлено, що при накістковому остеосинтезі тривала фіксація (>18 міс.) призводить до розвитку атрофії кістки та остеопорозу через ефект "stress-shielding". Статистичний аналіз (p<0,05) показав, що у хворих, яким фіксатори видаляли без абсолютних показань, больовий синдром після операції збільшився у 20% випадків. Середній рівень болю за ВАШ склав 2,43±1,13 бала при видаленні за бажанням пацієнта, 2,00±1,01 бала при плановому видаленні та лише 0,37±0,49 бала при наявності абсолютних показань. Задоволеність результатами оперативного втручання становила відповідно 60%, 72% і 90%. Виявлено статистично достовірне переважання технічних труднощів при видаленні LCP-пластин (50%) у порівнянні з DCP-пластинами (19,4%) та інтрамедулярними стержнями (30,4%) у термін понад 18 місяців після фіксації. Це свідчить про недоцільність їх рутинного видалення без наявності чітких клінічних показань. На підставі отриманих даних розроблено алгоритм прийняття рішення щодо доцільності та термінів видалення металофіксаторів, який враховує тип фіксації, стан пацієнта, наявність скарг, тривалість імплантації та ризик ускладнень. Дата реєстрації 2025-10-16 Додано в НРАТ 2025-10-16 Закрити