Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003947, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-10-2025 Статус Запланована Назва роботи Розвиток мистецько-педагогічної освіти представників національних меншин в КНР Здобувач Лю Сі .., Керівник Калашник Любов Сергіївна Опонент Мартинюк Анатолій Кирилович Опонент Шумський Олександр Леонідович Рецензент Якімова Марина Еміліївна Рецензент Юр'єва Катерина Анатоліївна Опис Дисертація присвячена аналізу розвитку мистецько-педагогічної освіти для національних меншин у Китайській Народній Республіці (КНР) у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. Актуальність дослідження зумовлена потребою модернізації освітніх моделей у мультикультурному середовищі, вивченням китайського досвіду організації системи мистецької освіти меншин у контексті глобалізації, цифровізації, збереження культурної спадщини та соціальної інтеграції. У першому розділі подано історико-теоретичний аналіз становлення мистецько-педагогічної освіти етнічних меншин у КНР, розкрито трансформації освітньої політики щодо культурної автономії, мовної політики та національної інтеграції. Показано, що до 1949 р. освітній доступ для меншин був обмеженим, із засиллям конфуціанської моделі. Після створення КНР запроваджено школи в нацрегіонах, білінгвальну освіту, підготовку вчителів із числа меншин, кампанії з ліквідації неписьменності. Освіта стала інструментом національної єдності при збереженні етнокультурної специфіки. Висвітлено теоретичні підходи китайських учених, де мистецько- педагогічна освіта меншин трактується як міждисциплінарне явище, що поєднує естетичне виховання, міжетнічну інтеграцію й національну ідентичність. Виокремлено шість етапів її розвитку: від централізації (1949– 1965) до позиціонування як культурного бренду (2021–дотепер). Другий розділ присвячено практиці підготовки вчителів мистецтва з числа етнічних меншин як носіїв культури. Встановлено, що в межах державної політики КНР мистецько-педагогічна освіта функціонує як багаторівнева система з участю державних, освітніх і громадських інституцій. Особлива увага надається білінгвальній підготовці, наставництву носіїв нематеріальної культури, цифровізації освітнього процесу та системі державних преференцій. Водночас зафіксовано проблеми соціальної нерівності, потребу переходу до регіонально-індивідуалізованих моделей освіти. У дисертації також проаналізовано стан мистецько-педагогічної освіти національних меншин в Україні. Система розглядається як інструмент збереження ідентичності, міжетнічного діалогу та соціальної єдності. Відображено еволюцію державної політики від декларативності до нормативного забезпечення (Закон України «Про національні меншини (спільноти)», 2022; Стратегія етнополітики до 2030 р.). Виокремлено основні проблеми: кадровий дефіцит, недостатнє фінансування, наслідки війни. Порівняльний аналіз дозволив обґрунтувати доцільність крос-культурного обміну: менторство, міжрегіональні освітні програми, залучення народних майстрів у навчальний процес. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській педагогіці здійснено цілісний аналіз трансформації мистецько-педагогічної освіти меншин у КНР у зазначений період. Визначено етапи державної політики, проаналізовано моделі освіти, запропоновано концепцію міжкультурного обміну як інноваційного підходу. Уточнено понятійно-категоріальний апарат, узагальнено концепції китайських науковців, розроблено авторську інтерпретацію ролі мистецтва в інтеграції культурно різноманітних груп. Матеріали можуть бути використані для вдосконалення освітньої політики в багатонаціональних державах, створення навчальних програм, налагодження міжнародної співпраці. Запропоновані моделі mentor-програм, освітніх обмінів і залучення носіїв культури мають потенціал для адаптації в українському контексті. Дата реєстрації 2025-10-20 Додано в НРАТ 2025-10-20 Закрити