Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004027, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 15-12-2025 Статус Захищена Назва роботи Репрезентація жіночого костюму в станковому живописі Китаю кінця ХХ ст. - початку ХХI ст.: традиції та новації Здобувач Ван Чонг ..., Керівник Алфьорова Зоя Іванівна Опонент Рибалко Світлана Борисівна Опонент Бабунич Юлія Ігорівна Рецензент Котляр Євген Олександрович Рецензент Ковальова Марія Миколаївна Опис Актуальність теми обумовлена підвищеним інтересом сучасної науки до питань візуальної ідентичності, ґендерної репрезентації та збереження культурної спадщини в умовах глобалізаційних процесів. Жіночий костюм, будучи важливим маркером національної, соціальної та естетичної приналежності, є ключовим елементом художнього дискурсу, в якому відображаються трансформації суспільних ідеалів та культурних цінностей. Аналіз особливостей зображення жіночого костюма у живопису цього періоду дозволяє виявити механізми взаємодії традиційних канонів та сучасних художніх тенденцій, і навіть осмислити роль художників у переосмисленні національної культурної ідентичності Китаю межі століть. Хронологічні межі дослідження: кінець ХХ- перша чверть ХХІ ст. Об’єкт дослідження — станковий живопис Китаю кінця ХХ ст. - початку ХХI ст. Предмет дослідження — репрезентація жіночого костюму в станковому живописі Китаю кінця ХХ ст. - початку ХХI ст. Мета дослідження – визначити традиційні та новаційні стратегії репрезентацій жіночого костюму в станковому живописі Китаю кінця ХХ ст. - початку ХХI ст. У Вступі зазначається, що наприкінці XX — на початку XXI століття китайський станковий живопис переживає активні процеси трансформації, пов'язані з переосмисленням національної культурної ідентичності та взаємодією традиції з сучасністю. Репрезентація жіночого костюма у цьому контексті виступає значним візуальним кодом, який відбиває як естетичні, а й соціально-культурні зміни китайського суспільства. Аналіз зображень жіночого одягу дозволяє виявити, яким чином митці інтегрують традиційні форми, орнаменти та символіку в нові художні практики, прагнучи діалогу між історичною спадщиною та актуальними тенденціями. Вивчення цієї теми сприяє глибшому розумінню еволюції візуального образу жінки у китайському мистецтві та ролі костюма як медіатора культурних смислів за умов глобалізації. У першому розділі осмислений стан наукової дослідженості теми, сформована джерельна база наукової розвідки, визначена методологія дослідження, коротко охарактеризований його понятійний апарат та концепція. Аналіз наукової літератури з обраної проблеми свідчить про те, що в сучасному мистецтвознавчому дискурсі, незважаючи на наявність певної кількості масивів різноаспектної фахової літератури, контексти, традиційні стратегії репрезентації жіночого костюму в гохуа та новаційні стратегії в новітньому станковому живописі осмисленні недостатньо, а тому потребують додаткового системного дослідження. У другому розділі дисертації з’ясовано, що художнє відтворення жіночого вбрання у класичній китайській живописній традиції функціонує як структурний елемент символічної системи культури, спрямованої на утвердження ідеалів гармонії, моральної досконалості та соціальної ієрархії. Аналіз показав, що канонічні принципи формотворення костюму — зокрема сувора регламентація силуету, колористики та орнаментації — слугували не лише естетичним, а й етичним орієнтирам, відображаючи конфуціанські уявлення про належну поведінку та роль жінки у суспільстві. Виявлено, що художники, дотримуючись усталених іконографічних схем, водночас виявляли індивідуальні стилістичні інтерпретації, які свідчать про поступовий перехід від ритуально-символічного до психологічно-образного трактування жіночого образу в китайському живописі. У третьому розділі встановлено, що сучасні художники активно переосмислюють традиційні підходи до зображення жіночого образу через костюм як візуальний культурний код. Репрезентація жіночого вбрання у станковому живописі набуває ознак концептуальності, символізму та міждисциплінарності, поєднуючи елементи моди, перформативності та гендерних студій. Художники використовують костюм не лише як естетичний елемент композиції, а й як засіб виявлення соціальних, психологічних і культурних наративів, що відображають трансформацію жіночої ідентичності у контексті постмодерної візуальної культури. Результати дослідження засвідчили тенденцію до переосмислення традиційних іконографічних кодів жіночого образу через індивідуалізовані, експериментальні форми художньої мови. Неканонічні стратегії візуалізації костюму проявляються у поєднанні національних мотивів із сучасними естетичними парадигмами, де жіночий одяг набуває функції символу соціокультурної ідентичності, емоційного стану та авторського світовідчуття. Виявлено, що композиційна структура, колористика та фактурні рішення спрямовані на підкреслення метафоричної багатошаровості образу, тоді як стилістична гетерогенність творів засвідчує перехід від канонічного репрезентування до інтерпретаційної, концептуально насиченої художньої практики. Окреслюючи перспективи подальших досліджень, можна заначити потенціал різних аспектів гендерної проблематики, яку можна репрезентувати через жіночий костюм. Дата реєстрації 2025-11-07 Додано в НРАТ 2025-11-07 Закрити