Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004071, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-12-2025 Статус Захищена Назва роботи Лапароскопічна холедохолітоекстракція в мініінвазивному хірургічному лікуванні хворих із складним холедохолітіазом Здобувач Волковецький Віталій Володимирович, Керівник Перерва Людмила Олександрівна Керівник Сусак Ярослав Михайлович Опонент Кравців Микола Ігорович Опонент Тамм Тамара Іванівна Рецензент Насташенко Ігор Леонідович Рецензент Колосович Ігор Володимирович Опис Частота конкрементів загальної жовчної протоки у пацієнтів із симптоматичною жовчнокам’яною хворобою широко варіюється та сягає 533% відповідно до віку в Україні та світі. У 85-90% випадків холедохолітіаз успішно лікують за допомогою ендоскопічної ретроградної холангіопакреатографії (ЕРХПГ), ендоскопічної папілосфінктеротомії (ЕПСТ) та літоекстракції, яка на сьогодні є стандартом лікування цієї патології. Однак, у 10-15% випадків холедохолітіаз вважається ендоскопічно складним, і для вирішення цієї проблеми необхідні інші технології та обладнання. Також, за різними літературними даними, використання транспапілярних втручань у випадках складного холедохолітіазу має від 20 до 50% невдач. Саме тому, використання інших мініінвазивних підходів може бути ефективним у випадках складного холедохолітіазу та мати кращі показники функції печінки у ранньому післяопераційному періоді. Ретроспективно, нами проаналізовано результати лікування 2-х груп хворих із холедохолітазом, які були прооперовані мініінвазивними методами. Перша група - 139 хворих, оперовані методом лапароскопічної холедохолітоектрсакції та холедохоскопії. Друга група - 146 хворих, оперовані ендоскопічними методами (ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія, ендоскопочіна папілcфінктеротомія та літоекстракція). Згідно наших даних, у разі застосування транспапілярних втручань можливі невдачі та ускладнення, частота яких кратно збільшується у разі складного холедохолітіазу. Найпоширенішими ускладненнями після ЕПСТ та літоекстракції були: післяопераційний гострий панкреатит – 12,6%; післяопераційний холангіт – 15,2%; кровотеча з папілотомної рани – 7,6%; ретродуоденальна перфорація – 6,2%. На проспективному етапі проводились спостереження за клінічним перебігом, зміною лабораторних показників до оперативного втручання та в післяопераційному періоді у 136 хворих із складним холедохолітіазом. Було сформовано дві клінічні групи пацієнтів. В основну групу включено 71 пацієнт із складним холедохолітіазом, які оперовані методом лапароскопічної холедохолітоектрсакції та холедохоскопії (ЛХХ+ЛХ). Інші 65 випадки складного холедохолітіазу, оперовані ендоскопічними методами: ЕРХПГ/ЕПСТ та літоекстракція корзинами Дорміа, чи механічна літоекстракція за необхідності (ЕРХПГ+ЛХ). Дослідження було проведене відповідно сучасних біоетичних стандартів. Всі пацієнти підписали інформовану згоду про участь у дослідженні. Критеріями включення в дослідження були: вік хворих від 18 років (незалежно від статі), стаціонарне лікування з приводу механічної жовтяниці доброякісної етіології, наявність показів до малоінвазивних операцій на жовчних протоках, ймовірний складний холедохолітіаз згідно визначених критеріїв (Табл. 1.1). Критеріями виключення були: відмова від участі в дослідженні, важкі супутні захворювання, наявність онкологічної патології, основна/супутня, відсутність критеріїв включення. Більша частина пацієнтів, 83,1% були госпіталізовані більш ніж через 24 години з моменту прояву захворювання, в обох досліджуваних групах. За передопераційними даними: ASA, ІМТ, клінічно, гендерно та лабораторними показниками, не було суттєвих статистичних відмінностей між набраними групами пацієнтів, p>0,05. Найпоширенішою причиною складного холедохолітіазу, в обох групах були множинні конкременти загальної жовчної (ЗЖП) - 38% у групі ЛХХ+ЛХ та 35,4% у групі ЕРХПГ+ЛХ. У роботі проведено порівняльний аналіз діагностичної ефективності ультразвукового дослідження (УЗД) у виявленні змін жовчних проток та кількості конкрементів у пацієнтів із жовчно-кам’яною хворобою, ускладненою холедохолітіазом, залежно від обраної тактики лікування (ЛХХ+ЛХ vs. ЕРХПГ+ЛХ). Встановлено, що УЗД є обов’язковим первинним методом діагностики, однак має обмежену точність у визначенні кількості конкрементів та розмірів загальної жовчної протоки порівняно з інтраопераційними даними. ROC-аналіз показав помірну (AUC = 0,67) та добру (AUC = 0,74) діагностичну ефективність УЗД для основної та порівняльної груп відповідно. Отримані результати вказують на необхідність комбінованого підходу до візуалізації у передопераційному періоді. Проведено порівняння результатів лікування хворих на складний холедохолітіаз із використанням одноетапної лапароскопічної тактики (ЛХХ+ЛХ) та ендоскопічного підходу з наступною холецистектомією (ЕРХПГ+ЛХ). Хірургічний успіх був вищим у групі лапароскопії (98,6% проти 89,2%, p=0,028), а частота резидуального холедохолітіазу через рік — нижчою (2,8% проти 7,7%, p<0,05). Дата реєстрації 2025-11-10 Додано в НРАТ 2025-11-10 Закрити