Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004086, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 19-12-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Кримінальноправова та кримінологічна характеристика самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану в Україні Здобувач Висоцький Сергій Олександрович, Керівник Шкута Олег Олегович Опонент Пузирьов Михайло Сергійович Опонент Гавловська Аліна Олександрівна Рецензент Лісніченко Дмитро Вікторович Рецензент Домброван Наталія Василівна Опис У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання наукового завдання щодо надання кримінальноправової та кримінологічної характеристики самовільного залишення військової частини або місця служби, а також запропоновано науковообґрунтовані шляхи запобігання його вчиненню в умовах воєнного стану в Україні. Проведений аналіз стану наукового дослідження та його методології засвідчили недостатнє вивчення порушеної проблеми, що виявляється у відсутності комплексних і сучасних монографічних праць присвячених кримінальноправовій та кримінологічній характеристики самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану в Україні. У зв’язку з чим дане наукове дослідження автором розглянуто як цілісний комплексний феномен з відповідними закономірностями існування, та розвитку. Вивчення ґенези кримінальноправового забезпечення запобігання самовільному залишенню військової частини або місця служби надало можливість виокремити та дослідити його основні періоди, а саме: період зародження кримінальноправового забезпечення запобігання самовільного залишення військової частини або місця (ХІХVІ століття); період становлення кримінальноправового забезпечення запобігання самовільного залишення військової частини або місця (кінець ХІV – початок ХVІІ століття); період законодавчого закріплення та розвитку кримінальноправового забезпечення запобігання самовільного залишення військової частини або місця (кінець ХVІІ 3 – кінець ХХ століття); період кримінальноправового забезпечення запобігання самовільного залишення військової частини або місця незалежної України (з 19912022р.р.); період кримінальноправового забезпечення запобігання самовільного залишення військової частини або місця в умовах воєнного стану в Україні (з 24.02.2022р. ). У результаті проведеного дослідження кримінальноправової характеристики самовільного залишення військової частини або місця вчиненого в умовах воєнного стану повністю вивчено її склад, у результаті чого запропоновано власне бачення понять «родового безпосереднього об'єктів самовільного залишення військової частини або місця служби вчиненого в умовах воєнного стану. Констатовано, що поняття «військова частина» і «місце служби» не являються синонімами, у зв’язку з чим запропоновано власне бачення на їх визначення. З’ясовано, що особа яка вчиняє самовільне залишення військової частини або місця в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 407 КК України) є спеціальним суб’єктом кримінального правопорушення, що окрім його загальних ознак, передбачених в ч. 1 ст. 18 КК України, має додаткову обов’язкову ознаку – наявність статусу військовослужбовця. Під поняттям «військовослужбовець» запропоновано розуміти придатний за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземець або особа без громадянства, який на законних підставах проходить у Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, державну службу особливого характеру, що полягає у його професійній діяльності пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Доведено, що із суб’єктивної сторони кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України може бути вчинено лише з прямим умислом. Доведено, що у своїй переважній більшості відомості офіційної статистики не відображають об’єктивну дійсність вчинення самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану в Україні, через його високу латентність, безпосередньо пов’язаної із закритістю військової системи. До основних негативних факторів, які впливають на соціально психологічний стан військовослужбовців і належне виконання організаційно управлінських функцій офіцерським і сержантськостаршинським складом ЗСУ та інших військових формувань, що на індивідуальному рівні формують систему детермінант вчинення самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану в Україні, варто віднести: постійне очікування загрози для життя та здоров’я; наявність реальної можливості потрапити в полон з подальшими тортурами і знущаннями; безпосереднє спостереження загибелі товаришів по службі, близьких друзів і мирного населення; ізоляція військовослужбовців від мирного суспільства та їхня вимушена самотність під час тривалого виконання обов'язків на бойових постах при охороні ділянок, доріг чи районів, з нестабільним зв'язком і без постійного тісного контакту з основними угрупованнями, а також віддаленість від близьких та почуття тривоги за рідними; нестатутні відносини у військовому колективі; Дата реєстрації 2025-11-12 Додано в НРАТ 2025-11-12 Закрити