Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004099, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 05-12-2025 Статус Захищена Назва роботи Цивільно-правовий захист прав осіб, постраждалих від домашнього насильства Здобувач Науменко Марія Вікторівна, Керівник Кириченко Тетяна Сергіївна Опонент Попов Віктор Андрійович Опонент Великанова Марина Миколаївна Рецензент Ходєєва Наталія Вадимівна Рецензент Кройтор Володимир Андрійович Опис Кваліфікаційна наукова праця є комплексним дослідженням питання цивільно-правового захисту прав осіб, постраждалих від домашнього насильства. Складається з трьох розділів, які розділені на 8 підрозділів. Розгляд питань починається з характеристики цивільно-правового захисту прав осіб, постраждалих від домашнього насильства. Здійснено наукове дослідження, результати якого засвідчують: аналіз новітніх тенденцій розвитку українського і зарубіжного правового простору підтверджує стрімке поширення різних форм домашнього насильства, що становить особливу загрозу для суспільної безпеки, прав і свобод людини. Така динаміка актуалізує потребу в поглибленому науковому осмисленні проблематики й удосконаленні ефективних механізмів цивільно-правового захисту постраждалих осіб, зокрема жінок, від гендерно зумовленого насильства. Отримані результати підкреслюють необхідність комплексного підходу, що інтегрує правові, соціальні та інституційні інструменти реагування, спрямовані на підвищення ефективності протидії цьому явищу, забезпечення реального доступу до правосуддя, належних гарантій безпеки й відновлення порушених прав найбільш вразливих категорій населення. Правовим вектором захисту прав осіб, постраждалих від домашнього насильства, стала ратифікація Україною Стамбульської конвенції, що зобов’язала імплементувати норми міжнародного права та узгодити їх із національним законодавством. Ратифікація Стамбульської конвенції закріпила необхідність імплементації міжнародних стандартів у національне законодавство, передбачаючи криміналізацію психологічного насильства, кіберпереслідування та сексуальних домагань із використанням цифрових технологій. Гармонізація законодавства з практикою Європейського суду з прав людини формує сучасну доктрину позитивних зобов’язань держави щодо захисту прав осіб, постраждалих від домашнього насильства, і надає можливість ефективно розслідувати випадки насильства, а також забезпечує доступ до правосуддя, відшкодування шкоди, що підтверджується, зокрема, справою Buturugă v. Romania (2020), де вперше кібернасильство визнано формою гендерно зумовленого домашнього насильства. Для визначення витоків сучасних проблем та обгунтованння необхідності подальшого розвитку цивільно-правових механізмів захисту прав осіб, постраждалих від домашнього насильства, здійснено комплексний аналіз генезису цивільно-правового захисту прав осіб, постраждалих від домашнього насильства, який розкрито крізь призму чотирьох ключових періодів розвитку. Генезис цивільно-правового захисту прав постраждалих осіб було поділено на чотири основні періоди: - перший період – родинний патерналізм (Family paternalism) (від Х ст. – початок ХХ ст.), що характеризувався пріоритетом родинних інтересів над правами індивідуума; - другий період – законодавча ілюзія (Legislative illusion) (початок XX ст. – 1980-ті роки), коли формально існували норми, але їхнє застосування було обмежене; - третій період – законодавчий прорив (Legislative breakthrough) (1991–2001 рр.), що відзначався активним упровадженням нових механізмів цивільно-правового захисту; - четвертий період – права незалежної України (2001 рік – сьогодення), у якому закріплено спеціальні норми, спрямовані на захист прав постраждалих осіб і відповідність міжнародним стандартам. Дата реєстрації 2025-11-14 Додано в НРАТ 2025-11-14 Закрити