Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U004133, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

17-09-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Договірні й примусові засоби вирішення правових конфліктів : загальнотеоретична характеристика

Здобувач

Черповицький Михайло Юрійович,

Керівник Удовика Лариса Григорівна
Опонент Ковбас Ігор Васильович
Опонент Бліхар В`ячеслав Степанович
Рецензент Єрмоленко Дмитро Олександрович
Рецензент Ткалич Максим Олегович

Опис

У роботі на основі осмислення особливостей західної та східної традиції права визначено специфіку використання договірних і примусових засобів вирішення правових конфліктів та шляхом узагальнення, систематизації, аналізу сучасних філософсько-правових, загальнотеоретичних і галузевих наукових розробок актуальних проблем вирішення правових конфліктів, сучасного вітчизняного й зарубіжного досвіду надана загальнотеоретична характеристика договірних і примусових засобів вирішення правових конфліктів. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, об’єкт, предмет, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне й практичне значення, наведено дані про опубліковані праці автора та апробацію основних положень дисертаційної роботи, її структуру та обсяг. У першому розділі, який містить три підрозділи, на основі положень про особливості західної та східної правової традиції охарактеризовано специфіку використання у їх межах договірних і примусових засобів вирішення правових конфліктів за такими критеріями, як: мета, роль права і закону, інструменти врегулювання, роль судового процесу, судді, посередника, держави, особистих прав людини, використання санкцій, загальність і універсальність підходів і джерела права. Доведено, що використання договірних і примусових засобів вирішення правових конфліктів у західній традиції права ґрунтується на раціоналізмі, системності, формалізмі, процедурності, інституційній автономії судової влади, медіації, а в демократичних державах - принципах верховенства права, демократії, прав людини, натомість у східній правовій традиції використання засобів вирішення правових конфліктів ґрунтується на домінуванні традицій, звичаїв, моралі, релігії, різного роду авторитетів, колективізмі, ієрархічності, орієнтації на неформальне врегулювання правових конфліктів, публічного покаяння, компромісу, соціального консенсусу, гармонії, домінуванні обов’язків над правами, а в релігійних державах – жорсткому використанні примусових засобів врегулювання соціальних, у т.ч. правових конфліктів. На основі узагальнення й систематизації наукових джерел виокремлено основні напрями й аспекти дослідження договірних і примусових засобів врегулювання правових конфліктів у сучасній юридичній науці. Обґрунтовано методологію та понятійний апарат дослідження використання договірних і примусових засобів вирішення правових конфліктів. Методологія дослідження має комплексний характер, ґрунтується на різноманітті принципів, методів, підходів та інших компонентів діалектичної і формальної логіки, загальнонаукових і спеціально-юридичних когнітивних механізмів та спрямована на розуміння правил підвищення можливостей учасників правових конфліктів забезпечувати права людини та інші правові цінності. Сформульовано положення про методологію осмислення правил для підвищення можливостей учасників правових конфліктів, які покликані забезпечувати права людини та інші правові цінності; поняття про правовий конфлікт як юрисдикційну форму об’єктивації спору, для вирішення між сторонами якого залучається суддя, арбітр або інший посередник, що розглядає обставини, аргументи, докази та усі інші матеріали спору у визначеному законодавством порядку, за підсумками чого ухвалює обов’язкове чи рекомендаційне для сторін рішення з розв’язання спору між ними; ґенеза правового конфлікту як невід’ємна частина розгортання протиріч у тлі тієї частини соціальних відносин, що врегульовані правом і стосуються потреб та інтересів фізичних, юридичних осіб і/або публічних інтересів, де взаємні діалектичні переходи обох конфліктів виявляють спільну онтологію приватного і публічного інтересів, осмислення чого передбачає використання принципу єдності та інших вихідних засад наукової методології; добровільність і примусовість серед двох визначальних ознак загальних підходів до вирішення правових конфліктів.

Дата реєстрації

2025-11-17

Додано в НРАТ

2025-11-17